Як підтримати переселенців і допомогти їм налагодити життя у новій громаді? Які інструменти адаптації та інтеграції нових мешканців ефективні? – Про це говорили сьогодні у Києві, організації, що працюють з внутрішньо переміщеними особами, і усією спільнотою шукали рішення, які могли б допомогти нам усім вижити в умовах страшної рашиської агресії. Захід видався надзвичайно продуктивним: організаторам – Благодійному фонду «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» – вдалося зібрати під одним дахом найбільші українські організації, що допомагають біженцям, владу, активістів. Кореспондент “Нової Доби” – Олег Спорников, попрацював на заході й отримав власні враження …
З початку повномасштабного вторгнення Київська область прийняла понад 300 тисяч переселенців з Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської областей. Жителі Київщини надали житло – для майже 80 тис. внутрішньо переміщених громадян за програмою “Прихисток”. За даними Київської обласної військової адміністрації, комунальні заклади області прийняли ще 25,8 тис. переселенців. Те, яким буде нове життя переміщених осіб, залежить від громадського сектору, бізнесу, місцевої влади, але найбыльше – від них самих. Тому головною метою форуму було — почути від ВПО та їхніх організацій, про потреби та виробити спільне бачення, того – як швидко та ефективно можна було б підтримати й адаптувати переселенців. А ще, напрацювати методики та поділитися позитивним досвідом проєктів для допомоги ВПО.
Як правило, перше, що спадає на думку, коли йдеться про біженців, – це травматичний досвід вимушеного переїзду, а часто- густо й досвід воєнних дій, крізь які пройшли люди. Але багато біженців стикаються з випробуваннями на шляху до нового місця проживання. Сама дорога до нового дому, може стати джерелом величезного стресу: важкі умови, відсутність необхідної медичної допомоги і навіть голодування. Окрім того, тривале перебування в пунктах тимчасового розміщення може негативно вплинути на психологічний стан і здоров’я внутрішньо переміщених осіб. Після прибуття “на нове місце”, вони стикаються із складнощами реєстраційної системи, пошуком роботи та адаптації у новій громаді. Такі фактори, як соціальна ізоляція, бідність, відсутність роботи та погані житлові умови – є причинами серйозного погіршення психічного стану переселенців. Іншим важливим аспектом є розставання з близькими людьми, яке також часто супроводжує процес вимушеної еміграції, особливо, якщо члени сім’ї чи друзі лишились у небезпеці.
Але, Великий український Народ, який протягом усієї цієї страшної війни, демонструє справжні дива єдності, взаємодопомоги та самоорганізації, робить усе можливе для допомоги один-одному! Велика сила громад, стає справжнім чарівною паличкою, за допомогою якої, вимушені переселенці ніколи не залишаться на вулиці й без шматка хліба… Допомає й держава і місцева громада. Під час форуму, обговорювалися найскладніші для ВПО теми: можливості працевлаштування; інструменти адаптації та інтеграції ВПО; переваги від створення при органах місцевого самоврядування – рад ВПО – як потужного інструменту для їхньої інтеграції. Ігор Мещан, директор Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, зокрема знайшов чимало позитивних моментів у тому, що Київщина змогла прихистити чималу кількість внутрішньо переміщених осіб.
Проте, набуття статусу біженця або вимушеного переселенця не вирішує всіх проблем, які виникли у ВПО, звісно ж не з їхньої волі та провини. У багатьох державах світу для цієї категорії людей передбачені різні пільги для полегшення їм життя у новому середовищі та кращої соціальної адаптації. Вітчизняні ж закони, передбачають низку прав, які дозволяють мігрантам полегшити адаптацію, наприклад, вирішити житлові проблеми, мати медичне обслуговування, працевлаштування. Однак, на практиці, інколи, буває інакше, тому що деякі правові норми і акти виявляються не підкріпленими необхідною матеріальною базою. Тому органи місцевого самоврядування та державні інститутції, намагаються максимально залучити самостворені спільноти ВПО та впливові громадські організації, які їм допомагають – задля вирішення проблем цих нових членів громад. Усіма засобами, аж до створення територій приорітетного розвитку.
Марія Красненко, правозахисниця, юристка ГО “Громадський холдинг “Група впливу”
З розмов з самими внутрішньо переміщеними особами на форумі, теж виникали сумні думки. Та й приклади з життя були різними… “Не чекайте, що всі біженці – ангели. Люди є різні, і біженці у тому числі. Не всі поводяться адекватно, хтось через характер, хтось через перенесений стрес. Зрозумійте, ці люди втратили близьких, житло… Ставитися до них ми маємо з любов’ю.” – каже Ігор Туренко з Луганської області, психолог за фахом, він виїхав ще у 2016 році.
” Якщо людина відмовляється з вами говорити, це не можна розцінювати як випад проти вас особисто і ваших стосунків. Людина в гострій фазі свого горя може виглядати неуважною, пасивною, перебувати під впливом почуттів, які складно зрозуміти іншому. Тому не потрібно швидко робити висновки, потрібно просто бути милосердним до нього. Почекати, поки він прийде у норму. Вторгнення до особистого простору інколи сприймається як агресія, ті люди, які вже зазнали агресії від окупантів, реагують на такі прояви дуже болісно.” Ігор особисто зтикався з тим, що людина відкрилася, розповіла про своє лихо, а ви від неї відвернулися.
Натомість, позитивний досвід, як облаштуватися ВПО теж існує! Дехто з них не лише сам зміг добре адаптуватися у новій громаді, але й іншим ВПО допомогли, а також власне підприємство релокували. Прямо на форумі, такі приклади продемонстрували самі, тепер уже колишні ВПО. Наприклад, Сергій Пономарьов, генеральний директор і співвласник мережі офтальмологічних центрів “Візіум”. У нього у клініці працює понад 30 “переміщенців”, а він, не без труднощів, але розвиває бізнес – відкрив нещодавно дві своїх клініки у Львові та Чернівцях – релокував їх з прифронтового Краматорська. Для організацій – і громадських, і благодійних, що працюють з ВПО мабуть, перше, що треба одразу зрозуміти, що допомога біженцям – це не спринт, а марафон. Якщо ти зайнявся цим, то закладайся на те, що це надовго! Мова, звичайно, не про ті випадки, коли ти просто дав притулок комусь або привіз продовольчу допомогу. Мова про свідому, цілеспрямовану, системну роботу з біженцями. Ще важливіше, а можливо, взагалі найголовніше питання, яке потрібно поставити перед собою й членам своєї організації – «навіщо я це роблю?» Якщо не усвідомлювати свою мотивацію, то нічим хорошим ні для біженців, ані для тебе це не скінчиться.
Потрібно тверезо розраховувати свої сили і допомагати не всім поспіль, а лише тим людям, проблемами яких ти реально зможеш зайнятися і вирішити їх. Мені особисто вельми сподобався підхід до роботи з ВПО, який презентувала на форумі Яна Паладієва, представниця благодійної організації “Райз оф Юкрейн”, керівниця програми інноваційних ваучерів Українського фонду стартапів. Їхня молода, динамічна команда, працює, як кажуть “з коліс”: роздає гуманітарку, консультує, окремо працює з дітьми ВПО, а як трапиться раптове горе, як, наприклад, при потраплянні рашиської ракети у житловий будинок у Дніпрі, так вони, як волонтери, їдуть на місце – допомагати чим можуть!
Післямова.
Люди з України виїжджають та повертаються мільйонами. За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців, кількість українських ВПО наближається до восьми мільйонів осіб. Європейські чиновники говорять про 4,9 мільйона українців, які скористалися державними програмами допомоги в ЄС, українська ж прикордонна служба оперує абсолютними даними — з 24 лютого 2022 року – майже 17 мільйонів виїхало, але 9,2 мільйона повернулося назад в Україну. Сім’ї з Харкова, Запоріжжя чи Дніпра справді повертаються до дому… Біженцем добровільно ніхто бути не хоче… Але ті, хто не може повернутися або прийняв рішення залишитися у новій громаді назавжди – повинен знати, що він повноцінний громадянин своєї країни, вільної, незалежної, європейської… І що він не один…
Захід проводився в межах програми «Єднання заради дії», що реалізується IREX в Україні разом з Благодійною організацією «Благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» та за підтримки Державного департаменту США.
