Цього тижня, 24 лютого, спливає рік з моменту вторгнення Росії в Україну. Після Мюнхенської конференції з безпеки, засідання Ради ЄС із закордонних справ, візиту президента Байдена до Києва, тристоронньої зустрічі у форматі НАТО-Україна-ЄС та промови Путіна, присвяченої війні, тиждень закінчується засіданням Генасамблеї та Ради Безпеки ООН в Нью-Йорку.
Кількість подій зростає, а історія набирає обертів.
Минулих вихідних я брав участь у Мюнхенській конференції з безпеки, яка щороку збирає велику кількість світових лідерів, а сьогодні я прямую до Нью-Йорка, щоб взяти участь у засіданні Генеральної Асамблеї ООН, де відбудеться голосування за резолюцію щодо умов справедливого миру в Україні. Я також звернуся до Ради Безпеки щодо глобальної геополітичної ситуації. Звичайно, я буду говорити про наслідки загарбницької війни проти України, але також і про інші глобальні проблеми.
Мюнхенська конференція з безпеки (MSC) — це свого роду стратегічний Давос, але без участі генеральних директорів транснаціональних компаній і військових експертів. Конференція була і залишається форумом, який більшою мірою призначений для трансатлантичних дебатів. Але її формат поступово розширюється, до Конференції долучаються інші держави світу. Станом на сьогодні на Конференції представлено вже три чверті населення світу та 60% світового багатства.
Цей конфлікт повинен завершитися перемогою України
Головним питанням на Конференції була загарбницька війна Росії проти України. Майже всі учасники та спікери вважають, що цей конфлікт повинен завершитися перемогою України. Ця перемога зовсім не означає знищення Росії, але вимагає відходу Росії з незаконно окупованих нею українських територій. Щодо цього Європа досягнула повного консенсусу. У Мюнхені я не бачив прихильників війни з одного боку і прихильників миру з іншого: щоб досягти справедливого миру, Україна повинна спочатку виграти війну.
Політично і морально Росія вже програла цю війну. Але Україна її ще не виграла.
Політично і морально Росія вже програла цю війну. Але Україна її ще не виграла. Оскільки Путін у відчаї, йому потрібна символічна перемога для святкування річниці. Тому російська армія готова жертвувати близько тисячею солдат на тиждень посилаючи їх на завоювання кількох сотень метрів навколо Бахмута. На відміну від Росії, Україна не може дозволити собі відправляти батальйони солдатів на смерть в надії, що деякі з них зрештою прорвуть ворожу лінію.
Нам потрібно діяти швидше, щоб задовольнити потреби української армії, що зростають
Війна перетворилася переважно на артилерійську дуель. Російська армія вистрілює в середньому 40 тисяч снарядів на день, що значно більше, ніж кількість снарядів, що їх вистрілюють українці. Україна не хоче вступати у боротьбу «хто більше», але вона повинна мати можливість відповісти. Для цього їй потрібні боєприпаси, зокрема снаряди калібру 155 мм, що виробляються у Європі та США. Це не нова тема, і держави-члени ЄС уже постачають боєприпаси в Україну. Але нам потрібно підвищити швидкість, щоб задовольнити нагальні потреби української армії. Ми обговорювали це питання на засіданні Ради закордонних справ минулого понеділка. Я залишаюся на зв’язку з міністрами оборони усіх 27 країн-членів ЄС і попросив їх прискорити доставку в Україну боєприпасів із їхніх наявних запасів.
Військова промисловість Європи повинна виробляти набагато більше боєприпасів у найближчі місяці. І щоб це сталося, потрібно мати розуміння необхідних об’ємів виробництва. У Мюнхені я зазначив, що для цього у нас є відповідний механізм: Європейський фонд миру, який з початку війни накопичив значний досвід координації та співфінансування військової допомоги Україні. Він дозволяє узгодити українські запити з можливостями держав-членів. Ми обговоримо, як прискорити виробництво боєприпасів на зустрічі міністрів оборони ЄС у Стокгольмі 7 березня.
Ми не змогли відмовити Росію від нападу
Щоб уникнути повторення такої агресії, яким став російський напад, ми також повинні навчитися краще захищатися. Якщо з вторгнення в Україну можна винести урок, то він полягає в тому, що ми не змогли відмовити Росію від нападу. І не останню роль у цьому зіграло те, що ми недооцінили загрозу, яку Росія становила для нашої безпеки. Деякі держави-члени вказували на це, але інші так не думали або не хотіли в це вірити. Тепер усе зрозуміло. Росія займає своє місце у світі, і ніхто не заперечує ні цей факт, ні лінію її кордонів. Навпаки, це Росія заперечує існування деяких своїх сусідів в ім’я імперського чи навіть неоколоніального бачення, від якого вона все ніяк не може позбутися. У Мюнхені багато говорили про «оплакування Росією імперії». Поки Росія не відмовилася від цього імперського бачення, вона становить загрозу миру в усьому світі.
Ми повинні заспокоїти країни Глобального Півдня і показати їм, що наш законний інтерес щодо України не відволікає нас від інших проблем, які хвилюють світ.
Продовження цієї війни також викликає стурбованість багатьох держав так званого Глобального Півдня. Однак цей Глобальний Південь ще далекий від одностайної позиції. І я знаю достатньо про міжнародну реальність, щоб зрозуміти мотиви деяких держав, які використовують цей слоган для просування свого національного порядку денного. Але ми повинні заспокоїти ці країни і, зокрема, показати їм, що наш законний інтерес щодо України не відволікає нас від інших проблем, які хвилюють світ, зокрема, наприклад, від балансування між зміною клімату, питаннями навколишнього середовища та розвитку.
Я наголошував на цьому також на зустрічах зі своїми співрозмовниками з Китаю, Бразилії, Кувейту, Йорданії та Пакистану. У розмові з моїм китайським співрозмовником, радником Ван Ї, а також з моїм бразильським колегою, я зазначив, що ми, звичайно, відкриті до мирних ініціатив, які вони можуть запропонувати щодо України. Але за умови, що ми не забудемо про суть: принципи Статуту ООН, право на самооборону, незастосування сили та повагу до територіальної цілісності всіх держав, починаючи з України.
Європейці прагнуть мирного вирішення цього конфлікту
Дійсно, європейці прагнуть до мирного вирішення цього конфлікту на основі принципів міжнародного права та Статуту Організації Об’єднаних Націй. І я матиму можливість повторити це перед Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки ООН. Однак за нинішніх умов заклики до припинення вогню та безумовних переговорів можуть призвести лише до продовження незаконної окупації українських територій і дадуть Росії виграти час, щоб відновити війну за кілька місяців. Крім того, будь-яка ініціатива, яка не враховує мирний план України, не може бути успішною. Саме тому було приємно бачити зустріч між китайським представником та його українською колегою.
Я також дуже детально відреагував на занепокоєння багатьох моїх колег з країн Близького Сходу. Іран був головним джерелом занепокоєння для багатьох країн Перської затоки, оскільки заморожування переговорів по ядерній угоді (JPCOA) супроводжувалося інтенсифікацією відносин між Іраном та Росією. Я також стурбований погіршенням ситуації на Близькому Сході, де розбудова поселень на Західному березі річки Йордан може лише посилити напруженість і ще більше відстрочити мирне вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Дуже символічним і політичним є візит Байдена до Києва
Наступного дня після Мюнхенської конференції з безпеки президент США Байден, до того як виступити з промовою про війну та повну підтримку України від Сполучених Штатів у вівторок у Польщі, здійснив дуже символічний і політичний візит до Києва. Трансатлантична солідарність сильніша, ніж будь-коли, і якщо Владімір Путін розраховував на те, що втома Заходу від України врешті-решт візьме верх, цей візит чітко показав, що він знову помилявся.
Якщо Владімір Путін розраховував на те, що втома Заходу від України зрештою візьме верх, візит президента Байдена чітко показав, що він знову помилявся.
Для того, щоб підсилити цей сигнал, у вівторок я зустрівся в Брюсселі з українським Міністром Кулебою та генеральним секретарем НАТО в безпрецедентному тристоронньому форматі, щоб продемонструвати нашу єдність і координацію між НАТО та ЄС у питаннях надання Україні зброї, необхідної для захисту. При цьому російський президент повторював свою звичну брехню і погрози в Москві перед депутатами Думи, яка вже давно перестала бути справжнім та демократичним парламентом.
ООН є гарним віддзеркаленням стану речей у світі
Війна в Україні також трансформувала Європейський Союз, перетворивши геополітичну Європу з гасла на реальність. Ми почали серйозно ставитися до своїх обов’язків, але ця робота тільки почалася. Ми продовжимо її найближчими днями на Генеральній Асамблеї ООН і в Раді Безпеки. ООН є хорошим віддзеркаленням стану речей у світі: переважна більшість країн все ще вважають, що ООН може запропонувати рішення, використовуючи можливості на усіх рівнях. І багато хто бачить необхідність посилення ролі ЄС у мультиполярній системі. Усе це робить ООН хорошим місцем, щоб показати, що ми уважні до законних потреб та інтересів наших партнерів, а не лише до їхніх голосів у цей важливий момент.
