Нова Доба: Вадиме Михайловичу, наразі, під час війни державі треба заробляти аби виконувати свої соціальні зобов’язання. Які ви б виділили особливості процесу приватизації під час війни?
В.К. – По-перше, усі ми відчули зміни в законодавстві, які в сегменті приватизації відбулися. Зрозуміло, що вони були продиктовані тим, як змінилися усі ми і держава після 24 лютого минулого року. Ми зробили суттєве скорочення підготовки об’єктів до приватизації. Процес, який раніше займав приблизно – 6 місяців, тепер триває максимум – 2. Що також важливо – змінився порядок сплати коштів. Якщо раніше процедура передбачала підписання договору і лише потім – сплату коштів, то тепер в першу чергу все оплачується, після чого власник вступає у свої права, що я вважаю, максимально мінімізувало ризики при оформленні договорів купівлі – продажу держмайна. А також ті покупці, які приватизували єдині майнові комплекси, отримали можливість спрощеної системи або автоматичного оформлення ліцензії, також була розблокована приватизація, що пов’язана з арештами майна. Все це дуже збільшило кількість об’єктів, які на сьогодні уже були виставлені на продаж. Вони роками у нас блокувалися раніше. На сьогодні більшість цих об’єктів вже продано, і бюджет отримав кошти від цієї приватизації. І до речі тепер клієнту не потрібно прибувати особисто на підписання договорів оренди чи купівлі продажу, оскільки ввели підпис ЕЦП, через авторизацію ключа у системі «Дія» чи через банк.
«Н.Д.» – Пересічний українець думає, навіщо зараз якомусь інвестору купувати наше майно, чи брати участь у приватизації? Коли будь який момент можете прилетіти. Як ви можете їх заспокоїти?
В.К. -Будь-який бізнес – це вибір перспектив і ризиків, тобто люди, бізнесмен, він вирішує, будує свою бізнес-стратегію сам для себе. Обирає, так би мовити, золоту середину перспективи для свого бізнесу. Рішення кожного з підприємців, це розвиток економіки як глобальної регіональної, так і державної. Ми всі патріоти своєї держави, всі хочемо, щоб наша держава розвивалась, а зростання економіки, це є розвиток території. Як я вже сказав, наразі ми маємо в деяких регіонах, зокрема і на Київщині, збільшення робочої сили за рахунок вимушено переміщених осіб. Натомість, багато підприємств теж мають потреби щодо релокації, а відповідно – як в оренді, так і в приватизації. Дуже багато перемістилося на Київщину різного бізнесу, який виїхав з району бойових дій і тепер має побудувати свій новий бізнес, на новому місці, можливо придбати нові приміщення чи орендувати і далі працювати – життя не зупиняється. Тому лякатися того, що завтра буде там обстріл – це припинити бізнес-життя! Так цей ризик є, але дякуючи нашому народу та Збройним силам України, все ж таки ракети збиваються і ну всі об’єкти в цілому якось виживають, але й ризик – є!
«Н.Д» – Що потрібно зробити аби продати ефективно державне майно?
В.К. – Ми виставляємо на торги, лише ті об’єкти, які насправді є економічно неефективними. На сьогодні і ми вважаємо, що новий інвестор все ж таки надасть їм нове життя. Щодо стратегії приватизації, то вона залишилась та сама, що була до війни, але наразі ми більше пропонуємо, активно співпрацюємо з інвесторами щоб ринок приватизації був достатньо відкритий для всіх, ми постійно проводимо зустрічі з бізнес колами: це форуми, круглі столи, зум – конференції. Ми щоденно намагаємось більше залучити інвесторів, як внутрішніх так і зовнішніх, окрім, безперечно «інвесторів» з країни – агресора. Ми максимально інформуємо усіх і надаємо всю інформацію щодо законодавчих змін у галузі, щодо приватизації, оренди. Також ми плідно співпрацюємо з усіма органами державної влади та місцевого самоврядування.
«Н.Д.» – пане Вадиме, наші читачі є переважно жителями аграрних регіонів, що можна запропонувати жителям Київщини та інших наших областей, які живуть у невеликих містах, селах. селищах?
В.К – У нас вже 2 роки діяла програма приватизації спиртової галузі, усі ці об’єкти знаходяться у провінції. Це достатньо успішна програма, яка дозволила велику кількість спиртзаводів приватизувати, тобто вони отримали нову приватного інвестора, який й надалі , і зараз, розвиває дальше свої потужності на теренах Київської області, інших так званих – аграрних областей. Це була наприклад, приватизація Тхорівського місця провадження діяльності, стадницького міста, а ще у планах приватизація червоно- слобідського спиртзаводу. До речі, всі вони сьогодні працюють (окрім тхорівського, де йде реконструкція), там дійсно працююче виробництво, збережені робочі місця, збережена сама технологічність процесу. І наскільки я знаю, то спирт високої якості на сьогодні поставляється, наприклад на «Немирів».
Ця програма дала великий обсяг надходжень до державного бюджету і, відповідно, новий подих для тих підприємств, які стояли на момент приватизації.
«Н.Д.», До речі, як сильно було пошкоджено державне майно на території трьох областей вашої відповідальності? наскільки було пошкоджено державне майно яке?
Планувалось на приватизацію приблизно чи якщо є статистика.
В.К. – Об’єктів, які були пошкоджені, на щасття не так багато. Декілька з них зазнали ушкоджень на Київщині, один з них знаходився біля обласної теплогенерації. На Чернігівщині, є виробничий об’єкт, який потрапив під обстріли. Загалом, якщо брати – Черкащина найменше постраждала, Київщина менше. А найбільше, звісно, Чернігівщина, де й окупацією було багато нанесено збитків державному майну, і військовими діями. Там багато знаходяться наших підприємств, які ми планували до приватизації. Але, станом на сьогодні збираємось повертатись до приватизації навіть у постраждалих регіонах. Наприклад, в нас чотири спиртзаводи є у Чернігівській області, які на сьогодні практично готові до приватизації, але їхнє розташування пока що, на жаль, не дозволяє розпочати їхню приватизацію з причин безпеки усіх учасників процесу. І все ж таки ми віримо, що в цьому році ми будемо мати умови щодо приватизації всіх вцілілих об’єктів.
Тут можна ознайомитися з переліком об’єктів приватизації станом на червень 2023 року
