У сучасному світі, де корупція та нечесність часто-густо стають перешкодою на шляху до соціальної справедливості та економічного розвитку, важливою складовою демократичної системи стає відкритість влади перед громадянами. Одним із ключових інструментів для досягнення цієї відкритості є заповнення чиновниками електронних декларацій про свої статки та доходи. Україна, яка хоче стати членом Європейського Союзу та прагне підвищити рівень довіри громадян до влади, теж вирішила впровадити цей механізм ще у 2016 році. Але з початку рашиської агресії доступ до декларацій був закритий та Верховна Рада, м’яко кажучи – не квапилася повернути електронне декларування у відкритий доступ.
Основна мета електронних декларацій – забезпечити громадянам можливість відстежувати доходи та статки своїх обраних чиновників та представників влади. Це створює важливу систему контролю за діяльністю державних службовців та може служити як засобом запобігання корупції так і відкриттям кокретних карних справ проти корупціонерів. Якщо чиновники змушені відкрито звітувати про свої доходи та майно, то це створює перешкоди для незаконних дій та допомагає активістам виявляти факти корупції.
Електронні декларації не лише служать інструментом боротьби з корупцією, але й сприяють підвищенню довіри громадян до влади. Коли громадяни бачать, що чиновники розкривають інформацію про свої доходи та статки, це дозволяє створити у суспільсті відчуття чесності та прозорості в державному управлінні. Довіра до влади є важливою складовою функціонування демократичного суспільства, і електронні декларації сприяють її зміцненню.
Про це свідчать й оприлюднені сьогодні соціологічні дослідження, які були здійснені соціологічною фірмою “Актив-груп”, вже після того, як Президент України ветував прийнятий Верховною радою, Закон № 9534, який дозволяв державним чиновникам ще рік, так би мовити, “канікул від публічного декларування” – тобто можливості не оприлюднювати декларації про свої доходи. Треба сказати, що та, справді величезна хвиля громадського обурення та петиція, яка ледь не сягнула ста тисяч підписів громадян, на його сайті – вельми допомогла Президенту прийняти це важливе рішення.
Чому важливе, бо автор цих строк, сам будучи у 2016 році радником Голови НАЗК, прекрасно пам’ятає усі ті зашквари, які супроводжували процес створення електронного реєстру декларацій. На той момент це був нібито прекрасний досвід і приклад для інших пострадянських країн, предмет особливої гордості Президента Порошенка. У тодішньому складі НАЗК, щиро полюбляли розповідати про те, як жеж
багато країн Східної Європи вже запровадили системи електронних декларацій для чиновників. І як ці демократії потужньо виграли від цього! Наводились приклади Румунії, де румунський суд постановив відправити за ґрати дочку колишнього президента держави Траяна Басеску за відмивання грошей та корупцію під час президентської кампанії у країні у 2009 році. Однак, у реаліях України, на жаль, ця система тоді не лише зіткнулася з технічними проблемами, але і з політичним втручанням у її роботу. В цілому такий підхід вельми обмежував її ефективність. Так, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), яке відігравало ключову роль у впровадженні та адмініструванні системи електронного декларування в Україні, не лише системно стикалася з політичним тиском, що ускладнювало її діяльність, але й саме керівництво НАЗК, яке контролювалось різними партіями та групами – додавало собі чималих проблем й замість реального та ефективного фукціонування – перебувало у безкінечних чварах та апаратних інтригах .
Сьогодні мені складно щось сказати про роботу НАЗК, але цілі і принцими лишаються тими самими: для забезпечення ефективності системи електронного декларування, насправді важливим – є не лише просто “відкрити” її для контролю громадськості, але й системно зміцнювати інституційну незалежність цієї установи та власне й інших антикорупційних органів. Незалежність цих інституцій від політичного впливу, насправді є ключовим аспектом в боротьбі з корупцією та забезпеченні відкритості влади.
У будь-якому випадку, рішення Президента Зеленського – ветувати закон “Про відтермінування” – є дуже позитивним сигналом і насамперед тому, що зайвий раз доводить, що українське громадянське суспільство є найважливішим чинником та інструментом громадянського контролю над владою і запорукою європейського майбтнього України.
Олег Спорников, журналіст. Радник Голови НАЗК у 2016 році.
