Завтра о 14.00 до нас на презентацію рекомендацій від Українського ветеранського фонду «Ветерани у медіа. Пишемо, говоримо, показуємо, щоб не нашкодити». Презентація пройде у форматі тренінгу та обговорення за участі ветеранів. Фонд презентує свої напрацювання, а також на зустрічі будуть ветерани, які дадуть відповіді на всі питання, пояснять, як і де медіа можуть нашкодити своєю неемпатичною комунікацією чи гонитвою за гайпом.
На зустрічі будуть: Максим Колесников — ветеран, військовослужбовець ЗСУ, співробітник Офісу з підтримки змін Міноборони, Юлія Кіріллова — ветеранка, співзасновниця Жіночого ветеранського руху, Андрій Боднарчук — ветеран, командир добровольчого формування, директор Trauma Medical Solutions.
Будуть обговорюватись такі теми:
- хто такі ветерани і як вони відрізняються між собою
- як висвітлювати ветеранів та ветеранок
- що писати та як знімати ветеранів із інвалідністю
- на чому варто акцентувати, а на чому ні
- чому не кожен ветеран дорівнює ПТСР, а не кожен, у кого ПТСР, є ветераном
- це далеко не все
Чому ветеранський Фонд проводить цей тренінг?
Чергове загальнонаціональне опитування “Образ ветеранів в українському суспільстві”, проведене соціологічною групою “Рейтинг” з ініціативи Українського ветеранського фонду, показало тенденцію до погіршення очікувань у суспільстві щодо майбутнього ветеранів російсько-української війни та оцінок виконання державою зобов’язань перед військовими.
Хоча сьогодні 79% загалом вважають, що в суспільстві є повага до ветеранів, з іншого боку, у порівнянні з минулим опитуванням з 6% до 18% зросла частка тих, хто має протилежну думку. Також помітне зменшення і в абсолютних оцінках: в липні 2022 року 55% респондентів говорили про беззаперечну повагу з боку суспільства до ветеранів, то у вересні 2023 року таких лише 25%.
Зростання упереджень і стереотипів щодо ветеранів в умовах повномасштабного вторгнення є викликом, який варто виправляти вже зараз.
Після 2014 року в медіа військового, який повернувся з війни, демонізували до рівня “атошник = небезпека для цивільних”, “пільговика”, “ПТСРника”, “ми тебе туди не посилали”. Ці узагальнення псували життя величезній кількості ветеранів. Через такі упередження їм важко було адаптуватися у цивільному житті, важко знайти роботу, важко загалом влитися у суспільство, де на тебе дивляться з острахом.
Після 24 лютого кількість ветеранів різко зросла, а після перемоги прогнозується, що ветеранське середовище разом з родинами ветеранів і родинами загиблих захисників і захисниць України становитиме 10-15% від усього населення.
Тож помилку 2014-го ми не можемо повторити.