У вечір дворіччя початку підлої агресії росії проти України, стіни Національної опери України сповнилися особливо глибоким і трагічним звучанням. Саме тут, у серці столиці, пролунав “Реквієм” Вольфганга Амадея Моцарта – твір, що став універсальним символом скорботи, пам’яті та надії.
За участю Хору Національної опери України під керівництвом головного хормейстера Богдана Пліша та Симфонічного оркестру (Головний диригент Микола Дядюра), цей вечір перетворився на глибоко емоційну подію, що залишила слід в серці кожного присутнього. “Реквієм” Моцарта, виконаний у такий трагічний день, став не лише музичним шедевром, що відзначається своєю виразною емоційною глибиною та мелодійною красою, а й потужним актом морального та духовного спротиву. Ця музика, сповнена болем, скорботою та водночас непохитною вірою у Перемогу добра над злом, стала символом єдності, сили духу та незламності українського народу.
Кожна нота “Реквієму”, кожен акорд і кожен голос у цьому виконанні були пронизані глибоким сенсом і особливою значущістю. Зібрання слухачів, що наповнило зал до останнього місця, затамувало подих, поглинуте магією моменту, що об’єднав усіх у спільному переживанні та вшануванні пам’яті тих, хто віддав життя заради майбутнього своєї країни.
Виконання “Реквієму” у Національній опері України стало потужним нагадуванням про ціну свободи, про героїзм і відвагу українського народу, що стоїть на захисті своєї землі, своєї ідентичності та своїх майбутніх поколінь. У цей вечір музика говорила більше, ніж слова, виражаючи невимовний біль втрати та водночас непереможну надію на мирне майбутнє.
На завершення, зал аплодував стоячи, віддаючи шану не лише музикантам та виконавцям за їхню майстерність і артистизм, але й кожному, хто зіткнувся з жахами війни на власному досвіді. Цей вечір у Національній опері України став яскравим свідченням незламності духу, віри у Перемогу та вічної пам’яті про тих, хто бореться і жертвує заради вищих ідеалів гуманності та свободи.
Олег Спорников
