Щосуботи “Нова Доба” подорожує відомими київськими парками, розкриваючи їхню багату історію та сучасне життя у наші трагічні і складні часи. Сьогодні ми відвідаємо два історичні парки: “Аскольдова Могила” та парк імені Тараса Шевченка.
Аскольдова Могила
Парк “Аскольдова Могила” розташований на правому березі Дніпра, неподалік від вулиць Паркова дорога та Дніпровський узвіз. Ця місцевість славиться своєю історією та легендами. За переказами, саме на цьому місці у 882 році князь Олег вбив київського князя Аскольда та поховав його тут, що й дало назву парку.
У XVIII столітті тут було створено некрополь, де ховали відомих і заможних киян. Після закриття кладовища в 1934 році, територію перетворили на парк.
У 1936 році парк отримав статус меморіального, а під час Другої світової війни його знову використовували як кладовище. Тільки в 1957 році парк повернув собі статус рекреаційної зони. Сьогодні парк є популярним місцем для прогулянок та відпочинку і видатним меморіальним комплексом. Тут можна знайти меморіали, присвячені Героям Крут та пам’ятники воїнам – сьогодні, у парку Аскольдова Могила ховають убитих рашистами українських патріотів, які загинули захищаючи нас від нової нациської навали з рф.
На фото, українець з Таращі на ім’я Дмитро, віддає шану могилі Дмитра Коцюба́йла (позивний «Да Вінчі»), який загинув — 7 березня 2023, у м. Бахмут, Донецька область). Це відомий український доброволець, лейтенант (посмертно), командир батальйону «Вовки Да Вінчі» – Збройних сил України. Також тут, на схилах Дніпра знаходили вічний притулок філософи і лікарі, письменники та актори, інженери й композитори. Тут були поховані як відомі українофіли Олександр Лашкевич та Василь Тарновський, москвофіли Михайло Юзефович та Олександр Дрентельн. Багато ховали тут військових і раніше — від ветеранів війни 1812 року з Наполеоном і учасників Кримської війни до героїв Першої світової — пілота Петра Нестерова та гусарів Київського полку. На Аскольдовій Могилі були також поховані лікар Франц Мерінг, антрепренер Йосип Сєтов, акторське подружжя Миколи Соловцова та Марії Глєбової, богослов Василь Певницький, багатій-меценат Василь Симиренко, банкір Михайло Філіппов, меценат Микола Хряков і ще близько 2000 відомих та видатних осіб. За доби визвольних змагань на кладовищі виникло чимало братських поховань.
На Аскольдовій Могилі у березні 1918 року — українських юнаків, що загинули під Крутами, обороняючи Київ від більшовицьких військ; пізніше — петлюрівських козаків.
Миколаївську церкву на початку 1990-х рр. віддали релігійній громаді греко-католицької церкви, нині це діючий храм, який у 2001 році відвідав Папа Іван Павло ІІ. Також у 1990-х рр. на Аскольдовій Могилі встановлено великий хрест як символічний надгробок героїв Крут.
Незалежність повернула суспільну думку до поступового переосмислення спадщини минулого та її відновлення, а Революція Гідності та вторгнення 2022 року лише актуалізували необхідність створення національного Пантеону Героїв. Висловлювались ідеї облаштувати його на Аскольдовій могилі. Зокрема, відповідна петиція у березні 2023 року набрала 25 тисяч голосів. Наразі на Аскольдовій могилі є 5 поховань часів незалежної України:
- Олександр Клітинський (1988—2014) — громадський активіст, учасник Революції гідності, герой Небесної сотні. Герой України (2014).
- Дмитро Коцюбайло (1995—2023) — доброволець, військовослужбовець, командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2021).
- Марко Паславський (1959—2014) — солдат резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Загинув у ході війни на сході України під час визволення Іловайська. Кавалер ордена Данила Галицького (посмертно).
- Павло Петриченко (1992—2024) — громадський активіст, військовослужбовець 59-тої окремої мотопіхотної бригади, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (2023).
- Андрій Пільщиков (1993—2023) — військовий льотчик, майор (посмертно) 40 БрТА Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022).
Парк імені Тараса Шевченка
Розташований в самому центрі Києва, біля головного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, цей парк є улюбленим місцем відпочинку для багатьох киян та студентів. Парк був заснований в 1860-х роках і спочатку носив назву Університетського саду. У 1939 році, на честь 125-річчя з дня народження Тараса Шевченка, парку присвоїли його нинішню назву. Центральною частиною парку є величний пам’ятник Тарасу Шевченку, встановлений у 1939 році.
Пам’ятник нині схований у спеціально облаштованому захисному коробі, бо у пакр Шевченка у минулому році поцілювали ракети рашиських окупантів. “Нова Доба” писала про ці страшні події .
Парк заснований 1860 року під назвою Університетський сквер. 1896 року в парку відкрито пам’ятник Миколі I, який був знесений більшовиками 1920 року.
«Садочок» — південний куточок парка з боку вулиці Гетьмана Павла Скоропадського, де кияни й гості столиці грають у шахи, шашки, доміно, нарди і карти. Після Другої світової війни радянські чоловіки, не маючи можливості, як мешканці західних країн, відвідувати нічні клуби й казино, облаштовували майже по всіх великих містах СРСР кутки для гри, переважно, у доміно.
У Києві у 1950-х роках одним із таких місць, де місцеві традиційно «забивали козла», став парк Шевченка. 1962 року поруч із ними присусідилися київські шахісти й шашкісти, яких витурили із Золотоворітського скверу у зв’язку із будівництвом довкола посольств.
Посередині парку ім. Шевченка, як кажуть у тренді часу, знаходиться “пункт незламності”, а правильніше юрта, подарена казахським народом – українському, окрім того, що тут за необхідності можна підзарядити гаджети, випити чаю або кави, тут же можна переглянути виставку традиційних музичних інструментів і одягу казахського народу, який допомагає українцяи прекрасно розуміючи, що мати такого неадекватного сусіда, завжди потрібно готуватися до найгіршого…
Парк має численні алеї, скульптури, та багато місць для відпочинку. Поруч з парком знаходяться важливі культурні та освітні заклади, такі як Київський національний університет, червоний корпус якого є архітектурною перлиною міста. Парк імені Шевченка завжди був культурним та освітнім центром Києва, де проводяться численні заходи, виставки та концерти.
Це ідеальне місце для прогулянок, зустрічей та насолоди красою міста. Окрім цього, парк є улюбленим місцем для проведення різних студентських акцій та подій, що робить його живим та активним у будь-яку пору року.
Наступного разу ми відвідаємо нові парки та дізнаємось ще більше цікавих фактів про Київ і його зони відпочинку, адже, навіть у страшні часи війни, потрібно знаходити хвилинку на вихідних аби розвантажити свою нервову систему. Проводьте суботні прогулянки з користю, відкриваючи для себе історію рідного міста!
Олег Спорников. Фото автора
