Нещодавно пощастило побувати на сучасному молокопереробному підприємстві в Івках, а цього разу в супроводі начальника управління агропромислового розвитку Богуславської райдержадміністрації Михайла Грузінова потрапила в ще одне козяче «царство», яке знаходиться за іншою адресою — в Вільховці, пише газета «Вісті Богуславщини».
Там уже два роки поспіль реконструюють приміщення тваринницьких ферм, впроваджуючи найновітніші технології, наприклад, замість звичайного шиферного даху на приміщенні майбутньої доїльної зали на 24 кози встановлюють сонячні панелі-покрівлю (власна сонячна електростанція!) ємністю 125кВт, залишки електроенергії від користування якою продаватимуть по «зеленому» тарифу. І, не чекаючи, доки всі роботи завершаться, вже зараз утримують ціле стадо із 450-ти кіз, серед них — 160 дійних, та всерйоз займаються м’ясним вівчарством, маючи стільки ж овець.
Ми побували на території тваринницької ферми ФГ «Українець Агро» в Вільховці саме того дня, коли туди на запрошення його керівника Миколи Мошука прибули гості зі столиці — торгові представники компанії «Ардіс», дистриб’ютора продуктів харчування з Європи, зокрема, — сирів та сирних десертів, яким він вирішив на практиці продемонструвати, що вітчизняні, зокрема, богуславські сири, нічим не гірші, аніж привезені з-за кордону. Тим більше, що вони — свої, місцеві, екологічно чисті. А ще мають чудові назви, але про це — далі…
— Наша компанія була створена в листопаді 2015 року, — розповідає Микола Васильович, — коли ми разом зі своїм партнером Валерієм Зелені шукали цікавий, перспективний бізнес, який би давав реальний прибуток і в майбутньому. Зупинили свою увагу на виробництві органічних продуктів із козиного молока. Дізнавшись про занедбану козину ферму в Вільховці, вирішили її придбати. Через те, що раніше вже мали досвід роботи в тваринництві, зокрема, в свинарстві, особливих проблем із організацією нової справи не мали. Найперше, провели реконструкцію основного корпусу, закупили все необхідне обладнання для вирощування, утримування молочного стада та переробки молока, встановили водонапірну башту, незабаром збудуємо й нове сіносховище. Для цього залучаємо проектантів із Черкащини.
Завдяки встановленим геліосистемам улітку вода нагрівається лише за рахунок сонячної енергії, впроваджуємо й енергозберігаючі системи.
В планах — наростити стадо дійних кіз до 600-т голів аби переробляти по 2 тонни молока за добу (зараз — 230 літрів, але через 3-4 місяці плануємо надоювати вже до 700-т), закупити племінних цапів, які коштують до 700-т євро, але матимемо оновлене стадо кіз із чудовими молочними якостями.
…Наступним «естафету» від свого шефа перейняв молодий, енергійний завідуючий фермою Руслан Литовченко, який показав торговим представникам та нам свої «володіння»: приміщення ферми, ознайомивши з процесом утримання молодняка (вже скоро воно буде окремим, оснащеним автопоїлками). Нині в раціоні козенят — молоко, сіно, солома, зерно, дорослих тварин — різнотрав’я.
Далі пройшлися новою доїльною залою на 24 голови, яка ось-ось запрацює (зараз у господарстві використовують доїльний апарат на 8 кіз), та приміщенням ферми для утримання дорослих кіз. Кормові столи, підігрів води, кварцові лампи, металопластикові вікна з провітрюванням через фрамуги, бо кози не люблять протягів, кормоцех — усе це нам продемонструвала молодий, небайдужий до своєї праці зоотехнік Наталія Мєдвєдєва:
— Приїздіть до нас років через два, ви тут нічого не впізнаєте! Щодня щось змінюється.
Самих «рогатих-бородатих» (в основному, в цьому фермерському господарстві переважають кози зааненської породи) ми застали в загоні на свіжому повітрі в дружній овечій компанії. Одні другим не заважали, мирно відпочиваючи на лоні природи. Тут є навіс від спеки та «вісімка» — пристосування для купання овець після стрижки, окремі загончики для цапів та малих овець. І — пастухи та охоронці отари — великі навчені собаки.
Вже після цього гостей, переодягнувши в спеціальні стерильні костюми (халат, шапочка, бахіли), запросили в святую-святих — сироварний зал. Там із допомогою термофільних (для пармезану) і мезофільних заквасок молоко заквашують, варять сир у 150-літровому котлі, вручну довго (іноді цілу годину) перемішують, відстоюють і протягом 2-3-х годин пресують. (Як розповіли вільховецькі сировари, для виробництва 1 кг сиру необхідно до 10 л козиного молока). Ще впродовж 10-ти годин головка сиру вагою 1560 г солиться, потім сушиться, обробляється пластифікатором (спеціальне «дихаюче» покриття), деякий сир запаковується в плівку для дозрівання. Температура в холодильній камері, де на дерев’яних стелажах зберігаються готові головки сиру, не перевищує 6-8 градусів. Таким чином, у місяць тут виробляють до 300-т головок сиру…
Як розповів екскурсантам голова фермерського господарства, продукція компанії продається під торговою маркою «Чіз гарден». Це — крафтові (ручної роботи) фірмові тверді і м’які сири: напівтверді — «Богуславський граніт» (має чудовий горіховий смак, який по мірі визрівання посилюється), «Алімпій» — із ніжним смаком вершків, «Гайдамацький» — французького типу з м’якою структурою та чудовим гірським ароматом, «Кам’яниця», «Трюфельний» (тверді маленькі головки сиру, обсипані чорним перцем), «Семигори» — напівтвердий сир з прованськими травами, ароматний гострий сир кольору слонової кістки, який просто тане в роті! А також інша натуральна свіжа продукція з молока племінних кіз: рікота, сир із зеленню та болгарським перцем, сир Львівський м’який, сметана 30%-ї жирності, масло вершкове з незбираного цільного молока (85%!) та — із зеленню, сиркові десерти «3 кольори», сироватка з яблучним соком та багато іншого.
Досвідчений технолог-консультант підприємства Тетяна Сальнева представила на суд потенційних реалізаторів до 30-ти видів продукції! Причому, дуже смачної, без специфічного запаху й присмаку козиного молока, хіба що в твердих сирах він відчувається, та саме за це його особливо цінують любителі козячого сиру.
Багато що з переліку продукції вже продається. Щоправда — в столичних супермаркетах, бо для місцевих покупців ціни на сири ручної роботи поки що «кусаються».
Чи є в господарства проблеми? — Як і скрізь. Найбільше бракує робочих рук, доводиться підвозити людей із навколишніх сіл. Бо робота на фермі — не з легких.
Турбуються, що на сьогодні ще не достатньо тісно налагоджується й співпраця з різними районними службами, хоча податки сплачують тут, розповідає керівник ФГ «Українець Агро». Планують нарощувати стадо, а кормової бази — обмаль, хоча б орендувати ще одне поле десь поблизу ферми чи пасовище, бо взимку доводилося привозити сіно з інших областей. Але й це — не основне, наголосив Микола Мошук:
— Головна наша мета — виробляти екологічні продукти, здорову їжу для українців — таку, яку споживають сьогодні європейці.
Що ж, бажаємо вільховецьким товаровиробникам подальших успіхів у їх роботі!
Автор: Лариса Угнівенко