Стало відомо, що на околицях Бучі планують побудувати біогазовий завод вартістю 4,5 млн євро, – повідомляє Моя Київщина.
Проблема утилізації біологічних відходів сільського господарства особливо гостро стоїть в Ірпінському районі Київської області, де недавно стався екологічний скандал через неправильно утилізовані відходи тваринництва. На даний момент в Україні побудовано 18 біогазових установок для переробки відходів сільського господарства. Реально працюють 15.
У районі общини, де планують побудувати завод діють декілька підприємств з вирощування та переробки птиці, рибне господарство, лісопилки. У навколишніх селах люди тримають корів і свиней. Центр громади – містечко Буча – щоосені страждає через необхідність вивозити тонни опалого листя.
“Це все є сировиною для біогазового заводу. Ми повинні свої відходи не просто цивілізовано утилізувати, а й отримувати від цього економічну вигоду. Ретельно вивчили ринок, побували на галузевих виставках і нарешті визначилися з професіоналами, які адекватно оцінили наші потреби і умови. У сільраді вже відбулася перша презентація проекту майбутньої біогазової станції. Ми вислухали фахівців, які вчинили технологічний запуск біогазової станції малої потужності в селі Бзів Баришівського району”, – переконаний бізнесмен Юрій Максаков.
Крім того, на думку ініціаторів комунальне співволодіння істотно полегшить процедуру підключення шкіл, садочків, інших комунальних приміщень до прямого “біогазового” тепла.
Знайти гроші на біогазову установку оптимальної для нас потужності в 1,5 МВтел – це лише 10% всіх проблем. Зокрема, істотно може вкластися громада. Адже місцеві підприємці якраз перереєстровуються і поповнюють місцевий бюджет власними податками, – додає Юрій Максаков.
Ініціатори з Бучанської громади розуміють також і те, що в цьому році триватимуть жорсткі екологічні перевірки підприємств щодо поводження з утвореними органічними відходами. За порушення визначені величезні штрафи, тож виграють ті, хто першими подбають про їх переробку або утилізацію органічних відходів.
Експерти називають дві основні складові успіху біогазового бізнесу: на 50% він залежить від правильно підібраної рецептури сировини і на 50% — від правильної експлуатації біогазової станції.
От і презентацію проекту для Бучанської громади Ольга Сидорчук розпочала саме з підрахунку того, чи є достатньо сировини і якої саме в радіусі 20 км від майбутнього заводу.
“Біогазові установки — це не якийсь сталий рамковий формат, — уточнює консультант. — Сировиною можуть стати дуже різноманітні інгредієнти. Тільки треба їх правильно і пропорційно зкомпонувати”.
Висновки досить обнадійливі. У зоні досяжності планованої станції є і пташиний послід, який потребує утилізації, і відходи ВРХ. Для формування якісного субстрату рекомендують додати силос кукурудзи, вирощеної на 250 га. Громада вже почала думати, з ким із навколишніх фермерів домовлятися про поставки.
Фактично підприємці, котрі об’єднаються для постачання сировини для заводу, можуть утворити місцевий енергетичний кооператив.
Спеціалісти кажуть, що від принципового рішення замовника про входження у проект і до видачі ключів від готового заводу може пройти до 18 місяців.
Якщо ініціативній групі вдасться знайти підтримку на громадських слуханнях і остаточно визначитися з інвесторами, які вкладуть у новий біогазовий завод 4,5 млн євро, вже за півтора-два роки інноваційне село під Бучею вихвалятиметься власною енергетичною системою.
Однозначно, що такий позитивний досвід можна буде масштабувати і на сусідній регіон, де трапилися екологічні негаразди через неправильну утилізацію відходів, твердять експерти.
“Я просто переконаний, що нормальний навколишній бізнес, котрий захоче, наприклад, торгувати добривами або забезпечувати логістику тих енергетичних ресурсів, які ми плануємо отримувати, вже зараз має займати чергу і приєднуватись до нашої підприємницької спільноти навколо такого значущого інфраструктурного об’єкта як біогазовий завод, — не сумнівається Юрій Максаков. — Тому що він нас усіх може збагатити“.
“І ще, — додає ініціативний підприємець, — такий об’єкт виявить і згуртує людей, котрі живуть не сьогоднішнім днем, а планують, що буде з їхніми дітьми та онуками, як мінімум, років через 50″.
