Минулого четверга керівник ПП “Земля Переяславщини” Олександр ЯРЕМА запросив гостей на рідкісну  за останні десятиліття подію – відкриття відновленого корівника у Виповзках. І в цьому дивувало все – від того, наскільки красиво та урочисто це було організовано, до планів досвідченого аграрія. Про це пише “Переяслав City”

Перших телят скупили у селян

На території ферми помітно, як ретельно готувалися до цього дня: перед господарським сараєм облаштували дві зелені зони з тільки-но висадженими хвойниками та керамічною корівкою для декору, вхід прикрасили кольоровими кульками, працівниці одяглися у білі халати та новенькі хустинки. Бо таки й справді – подія на рівні  великого свята. На вдалу справу та успіх благословив господарників і священник місцевого храму о. Микола.

Окрім завідувача технічною частиною, на фермі доглядають корів три доярки. Найдосвідченішою з них є 33-річна Тетяна Юхименко, хоча саме того дня мала вихідний. На зміні – її колежанки.

– Я тут поки що два дні, бо взагалі-то працюю в їдальні господарства, – розповідає Людмила Семко, 36 років. – Але ж вона діє, поки для механізаторів є польові роботи, а на зиму закривається. То Олександр  Григорович запропонував мені попрацювати поки на фермі і я дуже рада, що й надалі матиму заробіток у своєму селі. Вдома корови не тримаю, але для жінки це ж не проблема – всьому можна навчитися, як є бажання, а особливо, якщо такі гарні умови і все автоматизовано, як оце тут.

Олена Юрчишина, 58 років, на фермі (ще в старих невеликих сараях) вже близько чотирьох років. Як і кожна господиня, своїм корівкам дала клички, має й улюблених. Теж радіє, що працюватиме вже в оновлених приміщеннях, із сучасним устаткуванням, що набагато полегшить її роботу. Тут запроваджено доїти корови двічі за добу.

Дійне стадо в господарстві сформували поступово, скуповуючи в населення молодняк. Тому поголів’я тут поки що різномасте.

– Зараз маємо лише 25 корів та 40 нетелей, є й телятка, але до кінця року плануємо  ще докупити 50-70 теличок, аби заповнити  цей сарай, і наступного року вже мати ферму на 150-200 голів дійного стада, – розповідає про плани Олександр Ярема. – Надалі плануємо розширятися, може, і до 400 корів. Маємо у цій справі ось наставника – Володимира Семеняку з Яготинщини (власник ТОВ “СГП ІМ. А.Г. Кравченка” – ред.), в якого є 500 дійних корів.

Після закінчення доїння автоматизовано вмикається промивка всієї системи

Розраховуємо і на співпрацю з підприємством, яке тут представляє Емма Колодій, щодо селекційного матеріалу для формування в нас уже племінного стада. Запросили і керівництво переяславського заводу, аби вони побачили умови, в яких  ми тепер виробляємо молоко і підняли на нього закупівельну ціну, адже воно відповідає всім європейським стандартам. Тут є фермери, хотілося б, аби вони подивилися та наслідували наш приклад.

Доїльний зал – найсучасніший

Відкриття нового корівника приурочили до найважливішої події – запуску в дію автоматизованої лінії доїння. Це вакуумна безконтактна система, яку виробили та встановили у Виповзках фахівці компанії “Брацлав” – потужного  і єдиного вітчизняного виробника обладнання для тваринницьких ферм. Її представники приїхали з Вінниччини на відкриття та презентували гостям можливості нового устаткування.

Перед тим старий, ще з колгоспних часів, тваринницький сарай  модернізували, встановивши нові пластикові вікна, зробили нові стійлові лінії, конвеєрну очистку гною. Особлива гордість – автоматичні і дуже чутливі поїлки, які спрацьовують при найменшому дотику, що дуже важливо, аби корівки могли постійно пити, бо, зокрема, і від цього залежить їхня продуктивність.

Зараз частина корів у запуску, тож ферма видає в середньому по 17 літрів від корови за добу. Керівник господарства каже, що це – хороший показник, враховуючи, як формувалося стадо. Та головне – якість продукції, адже тварин годують власними натуральними кормами, тож і молоко відповідне.

По всьому корівнику змонтований молокопровід з неіржавіючого матеріалу, система оснащена датчиками, лічильниками та спеціальними фільтрами, які змінюють перед кожним доїнням. Тож свіже молоко через доїльний апарат та закриту систему надходить прямо в холодильну установку, де підтримується стабільна температура,  там воно постійно змішується, аби не піднімалися вершки. З холодильника сировина напряму подається  в молоковоз. Тобто на всьому шляху виробництва від корови до приймальника сировина не має жодного зовнішнього контакту, що могло би позначитися на її якісних показниках.

Закрита система збирання та передачі молока гарантує стерильність сировини ще й завдяки функції самоочистки. Нове устаткування запрограмоване  на самообслуговування – після закінчення доїння автоматизовано вмикається промивка всієї системи – від доїльних апаратів до кінцевої точки подачі. Програма управління закачує необхідну кількість септика, регулює подачу теплої води з бойлера  та тривалість процедури – 45 хвилин.  На комплексі працюватиме й комп’ютерна програма ідентифікації тварин та управління стадом.

Інвестиції в майбутнє

Олександр Ярема зізнається, що в модернізацію та запуск корівника господарство вклало 3 млн гривень. Більше того, ведуть перемовини з “Брацлавом” щодо будівництва вже “з нуля” нової ферми за новітніми технологіями. Каже, це стратегічні інвестиції в майбутнє.

– Я думаю так: скільки б це не вартувало, але треба щось робити, бо ще трохи, і наші внуки не тільки живої корови не бачитимуть, а й справжнього молока не питимуть, хоча його вже й тепер у магазинах не знайти – наголошує Олександр Григорович. – Звичайно, кожне господарство, вкладаючи кошти у якесь виробництво, планує отримувати з цього прибутки, але буває, що доводиться починати проекти на свій ризик заради великої мети – треба відроджувати тваринництво в країні, особливо ж молочне.

– Наприкінці 1990 років в Україні  було майже 8,4 млн корів, а на кінець 2018 року, я подививлася дані Держстату, — 1,9 млн., на Київщині — 473,5 тис.,  зараз – 60 тисяч. На Переяславщині тоді  було 22 тисячі корів тільки  у великих господарствах, зараз – усього півтори тисячі. І це той маркер, за який уже не можна заступити, бо втратимо галузь безповоротно, – каже зоотехнік-селекціонер ТОВ «Українські ферми» Емма Колодій.

– Ця подія є важливою і для всієї громади району як приклад того, що сьогодні  є можливим створювати нові робочі місця, забезпечувати зайнятість місцевого населення з гідною заробітною платою, – зазначає в.о. голови РДА Андрій Коркач. – Все це працюватиме не тільки на одне господарство, а й на розвиток та підвищення добробуту всієї Переяславщини.

Було 22 тисячі корів тільки  у великих господарствах, а зараз – 7 тисяч

– Я за освітою зоотехнік, мав великий досвід роботи на фермі і дуже добре розумію, що воно таке:  займатися тваринництвом, – наголошує голова районної ради Петро Качкалда. – Відродити з попелища тваринницьку ферму, дати їй нове життя – це сьогодні велика мужність керівника і величезна робота всієї його команди. На жаль, ми добре навчилися за останні роки протестувати, кричати геть і ганьба, а тягнути селянського плуга ніхто не хоче. А як же тоді Україні жити, чим заробляти?  Тож на таких господарників як Олександр Ярема і має бути вся надія.

Альтруїстичний проєкт попри все

Проект відродження молочної ферми хтось із гостей назвав альтруїстичним. Поки що так і є. Державної підтримки малим виробникам молочної сировини наразі жодної, а цінова політика в цій галузі — некерована.

– Я торік вигодував дев’ять великих биків, здав їх на м’ясо і за ті гроші зміг купити тільки одне колесо до трактора, – зауважує Олександр Григорович. – Оце такий бізнес в нашій державі і таке ставлення до аграріїв. Але ми не здаємося і будемо розвивати галузь пропри все.

Відкриття автоматизованого корівника в селі – подія, що відбулася насправді на противагу тенденціям ринку.  “За останні 6 місяців Україна щомісяця втрачає по 2-3 тисячі корів в промисловому виробництві. Це близько 100 середніх ферм, які уже закрились. В результаті, виробництво молока зменшилось на 166 тис. тон. Такими темпами ми ризикуємо залишитись без українського молока та втратити головну бюджетоутворюючу галузь”, – цитує віце-президента Асоціації виробників молока (АВМ) Ганну Лавренюк сайт “Економічна правда”.

Ми ризикуємо залишитись без українського молока

За її словами, таку ситуацію спричинили наміри влади запустити ринок землі. Фермери вирізають поголів’я та акумулюють кошти, щоб зберегти земельний банк після того, як сільгоспугіддя почнуть вільно скуповувати. Адже ферма не може існувати без землі, яка забезпечує кормову базу.

Внаслідок суттєвого скорочення виробництва молока, Україна більше не в змозі забезпечити себе “молочкою” власного виробництва і купує її у сусідів. За аналітичними даними АВМ, з вересня Україна уже імпортувала більше на 33% масла та на 77% твердого сиру.

Голова ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський прогнозує, що цього року буде імпортовано 20 тис. тонн сирів, що фактично становить 18-20% від загального обсягу споживання.