Складна тема, яку намагаються обходити всі “шанувальники СРСР” – це Голодомор в Україні, який влаштувала більшовицька влада в Україні. Особливо сильний голод припав на 1932-33 роки, але також були і великі хвилі голоду в 1921-23 і 1946-47 роках. У радянській пресі, ЗМІ та культурі ніяк не відображені ці події – навпаки, в кінці сорокових років був знятий пропагандистський фільм “Кубанські козаки”, який показував фальшиве достаток в по-суті українській Кубані.  Якщо б радянським піонерам розповіли хоча б малу частину правди про Голодомор – то совецький лад скінчився б набагато раніше, але замість правди, нам подавали лише добірну радянську пропаганду, що постійно пнулася довести, що ми живемо в найкращій країні в світі.

Голодомор – це розправа над непокірними.

Що ж стало причиною Голодомору? В офіційних радянських джерелах причинами масового голоду в Україні називають дії Наркозёма СРСР і керівництва “деяких колгоспів” і радгоспів, в які нібито “пролізли випадкові і шкідницькі елементи”.  Загалом, як завжди – виявився винен хтось випадковий, кого звільнили з лав голів радянських колгоспів ще вчора, а насправді він навіть взагалі не народжувався і т.д. Хоча нічого “випадкового” в таких діях не було – Голодомор тривав кілька місяців, і радянська влада, безперечно про нього не могла не знати. Про це ж говорять і навмисно взяті в блокаду радянськими військами голодуючі села, населення яких вмирало всередині. Реальною причиною Голодомору стала розправа більшовиків над непокірним селянством – українці не хотіли йти в колгоспи і жити по більшовицьким законам, за що їх і стали знищувати голодом. Найбільше від Голодомору постраждали ті українські села, що не виконали “план” по хлібозаготівлях-найчастіше план був від початку нездійсненним. Такі села потрапляли на так звані чорні дошки – село бралася в повну блокаду, туди висилали каральні загони й брали звідти заручників.  Нам, людям XXI століття, навіть неможливо собі  уявити, що відбувалося в блокованих червоною армією селах – люди вмирали цілими сім’ями, все листя на деревах було з’їдено, не було ніяких домашніх тварин і навіть щурів. Люди, збожеволівши від голоду, перетворювалися в людожерів – багато заманювали сусідських дітей, в надії що зможуть їх вбити і з’їсти.

На фото: Голодомор в Україні 1932-33 років

Виживша в ті часи Марфа Тимченко розповідає:
Мій односельчанин розповідав, що повіз продукти з міста батьків у село, там же була і сестра. Заходить до хати, сидить батько і два мужика з ним, неголені, чорні. Горить піч, на печі щось вариться, а біля неї лежить щось в ряднині, і з неї кров тече.

А ось рядки з допиту Василя Мироновича, що вбив через нестерпне голоду двох дочок:

У 1932 році разом з дружиною і сином Захаром виробили в колгоспі 400 трудоднів, у мене не було жодного прогулу, за що я восени отримав близько 5-ти кілограмів проса і 4 кг борошна, що вистачило для моєї сім’ї на 4-5 днів, і на зиму я залишився без жодних засобів до існування. Старші сини поїхали з дому, я продовжував працювати в колгоспі, за це отримував 1 раз в день варену їжу – борщ з капусти і буряка без хліба…

Але ці спогади, як і  вся пам’ять про Голодомор старанно замовчувалася, в жодній радянській книжці ви не знайдете згадки про нього – хіба що могли щось написати про “важкі голодні часи,” закінчивши прислів’я “такий час був!”. Про те, що таким були не часи, а злочинна комуністична влада – ніхто й не згадував.

Голодомор в Україні породив страшне явище, яке зараз багато хто називає стертою пам’яттю – від десятків вимерлих від голоду сіл не залишилося буквально нічого і нікого, жодної людини. Ніхто не знає, що саме відбувалося там – не залишилося нікого, хто міг би розповісти про це…  Але людську пам’ять знищити не можна.

Фото з Інтернету

 

В сучасній Україні Голодомор вважається геноцидом, а день пам’яті всіх його жертв відзначається 25 листопада. У Києві в цей день люди запалюють свічки, і багато хто приходить до меморіалу пам’яті жертв Голодомору – змарнілої дівчинці – і кладуть до її ніг яблука, колоски і гілочки калини ..