Зовсім нещодавно в нашій країні трапилась надзвичайна подія – Голівуд, а саме «Netflix» відзняв серіал – шедевр світового рівня – вісьмисерійний серіал про нашу національну трагедію – аварію на ЧАЕС. Серіал вразив своєю адекватністю до радянських реалій, історичністю подій та викликав хвилю іноземного та внутрішнього туризму до зони відчуження. I хоча рівень радіації навколо АЕС подекуди перевищує допустимі норми, адміністрація зони відчуження із задоволенням пропускає туристичні групи до з0-ти кілометрової зони. Кошти від такого, справді екстремального туризму, на думку чиновників, могли б піти на допомогу та лікування потерпілих від аварії на ЧАЕС.
ЦЕ ВАМ НЕ ЄГИПЕТСЬКИЙ САРКОФАГ
В „зоні” й справді немає п’ятизіркових готелів та екскурсій на верблюдах. Хоча „ходоки”, так називають провідників для самодіяльних тургруп, розповідають, що сьогодні, через 29 років після аварії, сюди повернулися рідкісні тварини. Ліси, які вистояли проти згубного впливу „великої” радіації, просто переповнені цікавою усілякою живністю. Щоправда, офіційне полювання тут заборонене: м’ясо тварин та риби має високий ступінь радіоактивного ураження. Так само як і продукт „тихого полювання” – гриби, котрих, втім, хоч „греблю гати” в сезон у Києві та інших навколишніх містах. Українські закони не забороняють розвиток туризму у «Зоні». Проте, правила радіаційного захисту населення вимагають дотримання принципу зниження колективної дози для населення до мінімально можливого рівня. Це означає, що розвиток туризму біля станції має бути ретельно досліджений. Можливі туристичні маршрути для бажаючих відвідати Чорнобильську зону можуть пролягати крізь міста Прип’ять та Чорнобиль, проммайданчик Чорнобильської АЕС, навіть, місця захоронення радіоактивних відходів. Втім, відвідання деяких ділянок повинно бути обмеженим навіть для професіоналів, особливо це стосується місць захоронення відходів так званого “Рудого лісу” – соснового бору навколо Прип’яті, що зазнав страшного впливу радіоактивних випадінь безпосередньо із реактора. Саме у цих місцях особливо поблизу об’єкту „Укриття”, можна натрапити на специфічні види рослин та тварин з явними наслідками впливу радіації. Це безперечно не двоголові бички, з народних байок, а скажімо цілком реальні коні Пржевальського, яких тут розводять спеціально фахівці української Академії наук. Проте „ходоки” здебільшого вже відмирають, як клас. За справу беруться знані на внутрішньому та й на зовнішньому ринку „кити” туристичної індустрії. Наприклад, одна найвідоміша туристична фірма Києва, лише цього року привезла до зони дві сотні іноземців. А від західних журналістів взагалі спасу немає – торік до Чорнобилю, їх завітало аж 170 осіб. В одному з найвідоміших американських туристичних каталогів „Aurora Cruises and Travel”, так говориться про чорнобильські тури: „ Аварія, яка відкрила світові Україну! Ця невідома досі земля зазвучала у всіх на вустах. Ми пропонуємо вам місто, засноване за три сторіччя перед тим, як Колумб відкрив Америку. Впродовж восьми сотень літ його мешканці працювали на землі, вирощуючи жито і картоплю, розводячи корів і свиней. Аж поки у 20 сторіччі у них під боком не сталася катастрофа світового значення. Сьогодні на її наслідки можете подивиться й ви!”
Довідка «НД»: У Чорнобилі радіаційний фон становить приблизно 0,29 мкЗв. У деяких місцях біля самої ЧАЕС показник сягає 2,79 мкЗв. У Києві позначка не перевищує 0,14 мкЗв. Науковці кажуть, що фон поступово повертається до минулих показників, які були ще до аварії. Зокрема, знизився рівень у Житомирській області, де була зафіксована велика пляма радіації. Але Прип’ять з околицями ще мільйон років залишатиметься безлюдною – надто багато радіації в ґрунтових водах, землі та деревах.
ЧУЖІ ТУТ ХОДЯТЬ…
Найбільша пам’ятка людських ігор із мирним атомом – Чорнобильська атомна електростанція – перетворюється на привабливий туристичний об’єкт? Що це божевілля чи прагнення на власні очі побачити сумну картину Чорнобильської трагедії? Принаймні 3 мільйони українців, постраждали від радіаційного забруднення. Серед них 1,3 мільйона — діти, 80 відсотків уражених — тяжко хворі на лейкемію, рак щитовидної залози та серцево-судинні захворювання, а 15 тисяч людей померло. Зараз Чорнобиль фактично порожній, покинутий. Це одне з міст-привидів, евакуйованих після найбільшої в історії людства атомної аварії. Втім, у поселеннях навколо живуть люди, вони тихою сапою повернулися у місця де народилися та їм байдуже до шкідливості радіаційного фону, оскільки вони, як ніхто розуміють, що ГІРШЕ ВЖЕ НЕ БУДЕ! Чорнобиль залишив після себе не лише радіацію, а й багато інших проблем. Після закриття ЧАЕС, коли тисячі кваліфікованих робітників були звільнені. Тут залишились жити 6150 працівників, які обслуговують завмерлу станцію та об’єкт “Укриття” і приблизно 1200 людей — самоселів, котрі таки повернулися до рідних домівок. На їхніх будинках часто написано: «Тут живе господар будинку», свідоцтво того, що господар не є бомжем. Яких тут, до речі, теж чимало. Вони приїздять сюди з усіх – усюд, нашої великої Батьківщини. А ще сталкери й навіть мародери. Адже у кожному вертольоті чи автомобілі кинутому в Чорнобилю є нержавіюча сталь, кольорові метали чи інше майно. Із зони, на жаль, не дивлячись на режимність та незважаючи на небезпеку опромінення, тягнуть усе. Тому що за межами зони на них чекають покупці, котрих доля людей, які можливо захворіють або навіть загинуть через користування, наприклад, забрудненим металом абсолютно не цікавить. А ще добрі гроші приносить торгівля лісом… та продуктами. Так – так. Дехто з реалізаторів чорнобильських грибів -ягід, запевняв нас, що «жоден магазин ще не прислав рекламації» на продукти з маркуванням „Мейд ін четвертий реактор”. Ось які „приємні місця й гарні люди” очікуватимуть на заїжджого „дядю Сема”, у традиційних шортах – бермудах й мильницею „Кенон” через плече у зоні відчудження…
Довідка «НД»: Щодня в Україні 450 людей дізнаються про рак, а помирають від нього -250 осіб. За прогнозами ВООЗ, у 2020 році рак торкнеться 1, 2 млн хворих, а у нинішньому – 1 млн
ЦІНИ І СЕРВІС ЯДЕРНИХ НЬЮ-ВАСЮКІВ
Тим не менше, офіційні джерела в МНС Україні твердять, що від початку минулого (2019) року турами до Чорнобильської зони скористалася 1 294 іноземних відвідувача, здебільшого це журналісти та науковці. Туристичні компанії, які їх туди возять, „рвуть на груди сорочку”, що отримані від екскурсій кошти, ідуть на утримування об’єкту та соціальні пільги постраждалим. Тури в Чорнобиль порівняно з іншими маршрутами, коштують доволі дешево, як для західного гаманця — в межах коштує 150 доларів за день відвідування зони. Приватним порядком, у супроводженні когось з „обізнаних”, номер у готелі — можна зняти від десяти баксів, оренда машини — від п’ятнадцяти. А якщо забажаєте більшого екстріму, можна винайняти навіть гелікоптер – 250/година. До речі, комфорт у Чорнобилю, також буває різний – від комфортабельних готелів класу люкс, у яких жили ліквідатори, і які побудовані на чистих ділянках землі, привезених з Фінляндії, до не в міру скромних сільських хатинок, безпосередньо перед зоною з традиційною українською горілкою та варениками. До речі жити можна не в зоні, а тільки щодня туди навідуватися, оскільки, ще в перші роки після аварії за 44 км від станції був побудований готельний комплекс із трьох корпусів, а пізніше МНС побудувало й міні-готель на 18 номерів – рівню 3 зірок. Якщо вірити відгукам іноземних туристів, які вже відвідали зону, сервіс в готелях прийнятний. Ніч коштує близько 10 доларів, стільки ж – триразове харчування. Залишається тільки сподіватися, що зорганізоване воно не з тих самих двоголових телят. Проте, непосиди – іноземці можуть й не ночувати в зоні або біля неї. У середньому одноденний тур на двох, до українського „Укриття” можна купити у київських тур операторів за 250 доларів. До цієї суми входить трансфер, послуги гіда-перекладача, персональний захисний комплект і дозиметр. Переважно такі туристи відвідують мертве місто Прип’ять, околиці „Рудого лісу” (радіаційний фон – тисячі мікрорентген на годину, хай їм грець), фотографуються на тлі саркофагу. Фото підписують так: „Я і „Укриття”… хм… не смішно…
Я НА ОСТАНОК ВАМ СКАЖУ…
Припятьські хащі – це безперечно не амазонські джунглях, проте наявність десь поруч п”ятиногих вепрів, лоскоче нерви навіть більше. Часами здається, що 26 квітня 1986 року, постраждала не лише екологія, а й наша свідомість. Біль Чорнобиля – це назавжди… Він вибухає у серцях тих, хто його пережив. Особливо коли, постраждалі від аварії згадують про своїх дітей – живих і мертвих, і ненароджених… Про свої рідні місця, про так і не зняту з балконів білизну… Яку тепер із задоволенням фотографуватимуть заїжджі туристи…
ОЛЕГ СПОРНИКОВ
