У Дніпровських водосховищах морська риба-голка та медуза вже стали звичайними такими собі мешканцями! Для тих, хто мало в цьому знається – риба-голка та медуза – це морські рибні істоти. Тобто  зазвичай вони живуть у солоній воді. І насправді – це аномалія та загроза місцевій фауні. Навряд чи хто міг навіть уявити, що у Дніпрі зможуть жити морські тварини. Втім. Сьогодні – це вже реалії. Чому? Та тому, що Дніпро-Славутич знищує людська діяльність.

«Лише у спогадах класиків позаминулого сторіччя Дніпро ще залишається «широким та «могутнім», – розповідає голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. – Насправді – це вже давно не той самий Дніпро, до середини якого не кожен птах міг долетіти. Люди перегородили річку дамбами і тим самим просто загадили її, позбавивши можливості природньої течії. Дніпро не може змити весь той бруд, що створює людина. Таким чином у системі Дніпровських водосховищ за десятки років вже створилась інша екосистема – відмінна від річкової. І з сумом мушу сказати, що у всіх бідах величної річки Київської Руси та Європи винна людина та її діяльність».

Справді, по берегах Дніпра давно розбудувались мегаполіси – Київ, Дніпро, Запоріжжя. Металургійні, хімічні та інші заводи-гіганти, які всі свої відходи та бруд зливають у нашу велику живу річку.  “Земельний” та “Водний” кодекси ніби-то регламентують певний порядок. Зокрема, природоохоронна прибережна смуга, де просто категорично заборонено будувати та вести будь-яку господарчу діяльність, становить 100 метрів як мінімум. Проте за хабарі у тисячі доларів котеджі будують просто на березі Дніпра, Козинки та інших притоків по території всієї країни. І фактично забудували все, що можна!

Також лани та поля зовсім близько підійшли до водойм. Після сильних дощів уся хімія з них потрапляє до річок і озер. Через дренажні канали, малі річки та затоки весь бруд потрапляє у численні водосховища Дніпра – Київське, Канівське, інші. Додамо до того, що фактично усі незаконні автомийки Києва  скидають свою хімічну отруту, у так звані «ливньовки», через які поза очисні споруди, ця брудна вода з автомобільними маслами та іншою автохімією потрапляє у Дніпро. А ми всі, 75% жителів України п’ємо з Дніпра!

Це далеко не повна і не «треш»-картина ставлення людей до головної річки України. За словами вчених. вода у Дніпрі. нині нагадує суцільний коктейль усієї хімічної таблиці Менделєєва. Через це вміст солі у воді значно підвищився, що дає можливість оселитися у каскаді Дніпровських водосховищ і мешканцям морів та океанів. Це порушення законів природи і вона нам –людям, очевидно цього не пробачить.

Якщо ще 3 роки тому рибу-голку та медуз можно було зустріти лише у дельті Дніпра та Каховському водосховищі, то сьогодні їх можна спокійно побачити прямо у столичних заливах – буквально під вікнами Верховної Ради. І це яскравий приклад ганебного ставлення до головної річки країни. Так просто не можна чинити.

Варто додати також, що Дніпро швидкими темпами заростає й міліє. Тільки у столичній акваторії 57 мілин. А вони за 3-5 років можуть перетворитися на острови. Якщо не вжити екстрених заходів, ми, українці, просто залишимось без чистої природи і прісної води.

Ми, насправді, просто злочинно поводимось із тими багатствами, котрі нам подарувала матінка Земля. Це стосується як Дніпра, так і Карпат, і багатьох інших територій нашої держави. Що ми лишимо нашим дітям та онукам? Країні варто давно розробити новий водний кодекс, нову водну політику. Прісна питна вода має бути визнана важливим стратегічним ресурсом України. Тут двох думок бути не може. І надзвичайно важливо ставитися до Дніпра, до річок та озер надзвичайно відповідально. Це завдання людей та влади.

Спеціально для Нової Доби:

Михайло Городецький, журналіст;

Олександр Чистяков, голова Асоціації рибалок України.