А ПАМʼЯТЬ ЖИВА, БО ЖИВУТЬ ДОБРІ СПРАВИ

40 дням памʼяті про Анатолія Соловйовича присвячується…

Кожна людина живе, думає, мріє, планує… Щасливі ті, чиї плани (хоч, на жаль, і не всі) здійснилися, а справи продовжують жити поміж людей. Сьогодні говорити про Анатолія Федорчука – це велика відповідальність, адже згадуємо його як непересічного управлінця, стратега з великої літери та просто людину зі своїми мріями й уподобаннями.

Бориспільський міський голова Анатолій Федорчук із 2006 року, реалізуючи свою програму дій «Від порядності влади до порядку в місті», за порівняно короткий час зміг представити місто Бориспіль як сучасну, прогресивну територіальну громаду, яка не лише сповідує принципи демократії, виробила рівні правила гри для бізнесу, а й відкрита для міжнародної співпраці і реалізації проєктів національного та світового значення.

Анатолій Соловйович був людиною, яка завжди цілодобово готувалась до перемог. А інакше й бути не могло. Адже поразки ‒ не для лідера успішної громади: за плечима люди, відповідальність за розвиток міста. Ці перемоги були таки здобуті. Комусь здавалося, що легко. А насправді, шлях до них лежав у площині постійних політичних перемовин, пошуків інвесторів, умінні домовлятись із опонентами, що тільки  підтверджує його професіоналізм та високі морально-етичні якості. Так, Бориспіль здобув перемогу у конкурсі бізнес-проєктів міст обласного значення на отримання кредиту Світового банку для реконструкції і розвитку водопровідно-каналізаційного господарства, згодом було чимало й інших успішних проєктів спільно з міжнародною фінансовою організацією «Північна Екологічна Фінансова Корпорація (НЕФКО)» та Європейським інвестиційним банком. Багато років поспіль Бориспіль був лідером у Київській області за результатами аналізу соціально-економічного розвитку, а з питань розвитку місцевої демократії – пілотним містом Ради Європи. За підсумками Загальнонаціональної програми «Людина року-2017» Анатолій Федорчук переміг у номінації «Міський голова року 2017», і це було вагоме визнання, адже зазвичай обирали переможців серед міських голів обласних центрів.

Знали і поважали Анатолія Федорчука на всіх рівнях державної влади. Він як член Правління Асоціації міст України за короткий час здобув авторитет, бо був високопрофесійним управлінцем, який має стратегічне мислення та готовий ділитись прогресивним досвідом з колегами зі всієї України. Так, до Борисполя приїжджали представники органів місцевого самоврядування міст та обʼєднаних територіальних громад і дивувались, як може одна людина бути настільки обізнаною у всіх сферах життя міста. А все дуже просто: Анатолій Соловйович мислив системно, вмів прораховувати ризики і бачити сильні сторони. Можливо, саме тому йому доводилось порушувати «незручні» питання перед представниками державної влади. Серед мерів можна було порахувати на пальцях тих, хто готовий був прямо говорити про наболіле. І до думки Анатолія Соловйовича прислухались, адже, озвучуючи проблеми, він знав, як покроково їх вирішити. Взагалі, ніколи не критикував заради критики, а лише з метою спільного вирішення питання, бо відчував високу відповідальність керівника, який уміє працювати в команді.
У ці дні згадується й те, що місто за Анатолія Федорчука набуло особливої привабливості: можна прогулятись вуличками, є куди привести гостей і навіть приємно їх здивувати. Зручні сквери, освітлені мікрорайони, облаштовані тротуари, місця для фотосесій, відкриття музею «Сучасний Бориспіль», оновлена Європейська площа – це тільки частина ініційованих ним справ.
Історик за освітою, Анатолій Соловйович особливо ставився до минулого рідного краю. Згадується особлива радість в очах, коли він оглядав перші ескізи пам’ятників, що встановлені на Книшовому меморіальному парковому комплексі, або ж коли озвучував ідею про заснування Алеї Тисячоліття, чи дбав про звеличення постаті Павла Чубинського та його праць… І завжди отримував задоволення, коли проєкт, ініційований ним, оживав і приносив радість людям.
Так, люди… Саме з його вуст часто звучало, що міська влада має працювати для людей. Він вимагав цього і від себе, і від нас, своїх підлеглих, і всі працівники виконавчого комітету знали, що не мають права схибити, підвести. Тоді як в Україні тільки-но почало з’являтися поняття «інклюзивне суспільство», Анатолій Соловйович доклав зусиль, щоб у місті запрацювала Реабілітаційна установа змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів «Наш дім» імені Валентини Бондаренко, відкрився міський спортивний реабілітаційний зал «Здоров’я» для людей з обмеженими фізичними можливостями на базі міського центру спорту та фізичного здоров’я населення. Та й створення комунальних некомерційних підприємств «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», «Бориспільський стоматологічний центр» було ініційовано, щоб кожна людина мала змогу в гідних європейських умовах відвідати лікаря.
Особливу увагу Анатолій Федорчук приділяв освіті, адже й сам трудовий шлях починав на посаді вчителя історії Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7. Поточні та капітальні ремонти класних кімнат, харчоблоків, спортивних та актових залів, утеплення фасадів приміщень, оновлення матеріально-технічної бази, підтримка творчо обдарованих учнів та вчителів, будівництво футбольних полів зі штучним покриттям, нових спортивних та дитячих майданчиків – це далеко неповний перелік успішних справ. Освітянам по-доброму «заздрили», адже найчастіше міського голову можна було побачити то в закладі освіти, то на загальноміському святі обдарованих дітей, то на конкурсі «Учитель року». А будівництво закладу дошкільної освіти «Віночок» та Бориспільського академічного ліцею стало кульмінацією його турботи про дітей!
Він ніколи не був авторитарним керівником, бо завжди був прогресивним лідером, умів працювати в команді. І що цікаво – всі у його команді успішні, бо Анатолій Федорчук визнавав працю кожної людини й високо її цінував, а ще вмів помічати прихований потенціал у колегах і мотивувати їх. Окрім того, цінності та культура управління містом, сформовані Анатолієм Соловйовичем, є неабияким прикладом для багатьох муніципалітетів.
Він назавжди залишиться у наших вдячних серцях, у справах, які продовжують його земне існування, навіть у нереалізованих проєктах, які обов’язково знайдуть своїх послідовників. Ми горді з того, що мали честь пліч-о-пліч із Анатолієм Соловйовичем жити, думати, працювати, мріяти і планувати. А пам’ять про нього жива, бо живуть його добрі справи. Сумуємо разом з родиною.
Виконавчий комітет Бориспільської міської ради