Сьогоднішня Київщина – це територія на який розташовано – 1184 населених пункти. Тут проживає багатомільйонна громада, але мало кому відомо, що саме столична область вважається найбільш густонаселеною етнічними українцями (близько 94%). А ще – 1 127 сіл і селищ міського типу, розташованих тут, мають унікальні архітектурні пам’ятки, що зберігають старовинні таємниці та легенди, які мяко кажучі не мають популярності у туристів не лише із-за кордону, але маловідомі у самій Україні. “Нова Доба” ж пропонує поглянути на архітектурні перлини Київщини і дізнатися багато цікавого про передмістя столиці.
На жаль, більшість селищ, що знаходяться у 150-кілометровій зоні навколо столиці, вже давно “окуповані” заможними людьми і дорогими котеджами. Багато з тутешніх місць, на жаль, давно втратили свою привабливість через недбалість людських рук і всесильної жадібності «нових українців». Але по маленьких містечках та селах Київщини існує ще багато історичних пам’яток, які зберігають свої нерозгадані таємниці. Ми розповімо про деякі обєкти культурної спадщини столичної області, що знаходяться, можна сказати у нас, киян, «під носом», але чи багато з нас відірвалися від буденних справ на уїк-енд аби відвідати ці, справді чудові місця…
Свято-Воскресенський храм, с. Зазим’я (Броварський р-н, Київська область)
Фото: Олег Спорников
Село Зазим’я вже давненько почало обростати котеджами і приватними будинками. Тут, згідно з останнім переписом населення, живуть трохи більше 2 тисяч осіб, але Зазим’я має стародавню історію і є місцем справжнього православного паломництва. Поселення було засноване князем Городецьким у 1128 році. Проте перше поселення, яке називалось Зимнє, виникло, вочевидь, значно раніше — у X столітті, поблизу язичницького центру, у середині X ст. за правління княгині Ольги. Місцеві перекази переповідають про події часів Солов’я — розбійника, який мав на острові палац. Пізніше тут був град монахів, стояла Давидова божниця. Другим важливим періодом в історії села були події 1630 р., коли Петро Могила брав облогою захоплене греко-католиками Зазим’я. Нарешті, у 1920 р., село увійшло в історію країни своїм повстанням проти радянської влади, боротьбою з регулярними частинами Червоної Армії. З тих часів у селі зберігся Свято-Воскресенський храм. Як сказано на сайті самого храму, він має п’ять невеликих бань та дзвіницю. Його прикрашають розміщені по кутах напівколони та багатий орнамент, викладений з жовтої цегли. Загалом храм є характерним для російського цегляного стилю, але в зовнішньому вигляді церкви присутні певні, заледве помітні східні риси. Головним ініціатором будівництва мурованого православного храму в Зазим’ї на місці існуючого дерев’яного був архієпископ Павло (Субботовський). Народився владика у 1771 році в простій зазимській родині, змалку лишившись сиротою, любив відвідувати місцевий дерев’яний храм. Згодом став архімандритом у Смоленському Свято-Аврааміївському монастирі і ректором Смоленської Духовної семінарії. У 1817 році священика рукоположили в сан єпископа з поставлянням на Харківську єпархію. У Харкові архіпастир звів архієрейський будинок, що зберігся дотепер і церкву в братському корпусі в ім’я св. апостола Іоанна Богослова. У 1826 році владику Павла перевели на Астраханську кафедру з титулом архієпископа Астраханського і Кавказького. Невтомно трудився єпископ на ниві Христовій і на Кавказі. Саме тут у 1832 році владика Павло помер. Усі гроші, що залишилися, він заповів на будівництво великого цегельного храму у своєму рідному селі Зазим’ї.
У будівництві нового зазимського храму взяли участь чи не всі жителі села. Цеглу високої якості привозили на підводах з Вишгорода і частково випалювали на місці. Стару дерев’яну церкву було перенесено в сусіднє село Погреби, де вона простояла до приходу більшовиків.
Останні опоряджувальні роботи на будівництві нової церкви у Зазим’ї були завершені в 1865 році, відтак це і вважається датою спорудження зазимської Свято-Воскресенської церкви. Відтоді історія храму тісно переплелася з історією самого села.
Два бокові приділи та дзвіниця були прибудовані в 1900 році. З 1903 по 1916 рр. настоятелем храму був протоієрея Іоанна Барзаковського. Помер він у 1916 році і похований біля правого вівтаря зазимського храму.
У 1911—12 роках відомий київський архітектор М. М. Горденін виготовив для храму залізобетонні хори.
У 1920 році просто біля храму відбувалась запекла битва між більшовиками і повсталими зазимцями. Храм постраждав, згоріло багато ікон, книги, настінний розпис. Протягом 6 натупних років церкву відремонтували, відновилося частково богослужіння.
У 1935 році радянська влада закрила храм і прийняла рішення переобладнати його на клуб для молоді.
У 1937 році Броварське НКВД заарештувало і розстріляло настоятеля храму священика Михайла Подєльського. Нині він числиться у документах для канонізації, як св. новомученик. Храм був закритий і обладнаний під зерносховище — дотепер можна побачити в підлозі отвори, в яких стояли перегородки і станки.
Під час Другої світової війни з приходом німців церкву було відкрито і відновилися богослужіння.
По війні храм не закрили і він продовжував діяти як культова споруда.
Нині Свято-Воскресенська церква у Зазим’ї належить до Української Православної Церкви і є значним духовним осередком під Києвом.
На даний час при нашому храмі діє бібліотека та Недільна школа для дітей. Час від часу з прихожанами проводяться катехізаційні бесіди, видається парафіяльна газета “Зазимський Благовісник”, проходять духовні концерти, готуються трапези на великі свята для прихожан і гостей храму. Окрім того, щомісяця від храму здійснюються паломницькі поїздки православними святинями України. Регулярно проводяться екскурсії київськими святинями.
Настоятелем парафії сьогодні є протоієрей Олександр Генераленко, зусиллями якого церква ремонтується, оновлюється. Також зусиллями голови сільської ради Людмили Валентинівни Спичак та місцевих підприємців звершується будівництво Духовно-Просвітницького Центру (церковно-причтового будинку) при храмі, який має стати центром парафіяльного життя, оновлено і упорядковано церковне подвір’я. Активно ведеться розпис внутрішніх стін храму.
Тож, дорогі кияни, у найближчі вихідні, ви цілком можете проїхатись до Зазім’я, яке знаходиться у півгодинній доступності для мешканців, наприклад, лівобережжя і подивитися чудову пам’ятку середньовічної архітектури Київщини
Марія Сидоренко
Фото: Олег Спорников, сайт Зазимський благовісник
За підтримки:
