Верховна Рада підтвердила курс на посилення контролю над тютюном і новими нікотиновими виробами. Але під час війни ця політика має ще один вимір: акцизи приносять державі мільярди гривень. Чи справді інтереси здоров’я громадян та наповнення бюджету суперечать одне одному?

Данило Станкевич, спеціально для «Нової Доби»

Верховна Рада 269 голосами підтримала заяву з нагоди 20-річчя ратифікації Україною Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я із боротьби проти тютюну. Парламент задекларував намір надалі підвищувати акцизи, обмежувати рекламу тютюнових і нікотинових виробів, протидіяти нелегальній торгівлі та посилювати захист дітей і молоді. Результати голосування оприлюднені на сайті Верховної Ради. Про проблеми української охорони здоров’я “Нова Доба” пише постійно і сьогодні ми продовжуємо серію наших матеріалів: “Грошей і здоров’я”.

На перший погляд, предмета для дискусії майже немає. Куріння шкодить здоров’ю, спричиняє залежність і підвищує ризик тяжких захворювань. Держава повинна робити все, щоб люди курили менше, а діти взагалі не починали.

Однак існує й інша сторона питання. Тютюнові акцизи залишаються вагомим джерелом бюджетних надходжень. У країні, яка щодня витрачає величезні ресурси на оборону, медицину та соціальну підтримку, відмовитися від цих грошей держава не може. Саме тут і виникає незручна дилема: бюджет отримує кошти від продажу товару, споживання якого намагається скоротити.

Чи означає це, що влада економічно зацікавлена у збереженні великої кількості курців? І чи можна наповнювати державну казну, одночасно послідовно борючись із тютюновою залежністю?

Мільярди, від яких складно відмовитися

Масштаб тютюнових надходжень справді значний. За даними Державної податкової служби, лише за перше півріччя 2025 року великі платники, які перебувають на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС, сплатили 63,4 мільярда гривень акцизного податку з вироблених та ввезених підакцизних товарів. Податкова повідомляла, що 98,6% цих надходжень припадало саме на тютюнові вироби. Водночас цей показник стосується окремої категорії великих платників, тому його не варто автоматично ототожнювати із загальними надходженнями по країні. Фіскальне значення тютюнового ринку особливо помітне під час війни. Коли Верховна Рада у 2025 році розглядала збільшення видатків на сектор безпеки й оборони, серед джерел додаткових доходів Міністерство фінансів називало дев’ять мільярдів гривень перевиконання плану акцизу з імпортованих тютюнових виробів. Такі цифри породжують просту, але небезпечну думку: що більше продано сигарет, то більше грошей отримає держава.

Насправді сучасна акцизна політика працює інакше. Її мета полягає не в максимізації кількості проданих пачок, а в отриманні більших надходжень із кожної легально проданої одиниці продукції — за одночасного поступового скорочення споживання. Вища ціна повинна стримувати передусім молодь і людей, які ще не мають сформованої залежності. Саме тому збільшення тютюнових акцизів може одночасно бути фіскальним і медичним інструментом. Питання полягає не лише в розмірі ставки, а в тому, наскільки послідовно та професійно держава її застосовує.

Держава не повинна залежати від курців

Будувати довгострокову бюджетну політику на тому, що мільйони громадян і надалі споживатимуть шкідливий продукт, було б цинічно й економічно недалекоглядно. Куріння створює для держави витрати, яких не видно у звіті про надходження акцизу. Це лікування серцево-судинних, онкологічних та респіраторних захворювань, втрата працездатності, лікарняні, інвалідність і передчасні смерті. Частину цих витрат несе бюджет, іншу — родини та роботодавці. Тому порівнювати необхідно не лише надходження від акцизів і падіння продажів. Потрібно оцінювати повний баланс: скільки держава отримує від тютюнового ринку та скільки суспільство втрачає через його наслідки. Зменшення кількості курців у довгостроковій перспективі не є збитком для країни. Це менші видатки на лікування, довше активне життя людей і збережена продуктивність економіки. Проблема лише в тому, що акцизні надходження бюджет бачить сьогодні, а позитивний ефект профілактики проявляється поступово.

Нове покоління — нові форми залежності

Окремої уваги потребує молодь. Тютюновий ринок давно вже не обмежується звичайними сигаретами. Електронні пристрої, ароматизовані рідини, вироби для нагрівання тютюну та нікотинові паучі змінили і сам продукт, і спосіб його просування. У матеріалах до парламентської заяви зазначається, що нікотинові продукти вживає приблизно чверть українських підлітків віком 13–15 років. Найпоширенішими серед них є електронні сигарети. Важливе уточнення: йдеться не про опитування, проведене 2026 року, а про українську частину Global Youth Tobacco Survey 2023, результати якої ВООЗ оприлюднила у травні 2026-го. За даними дослідження, електронні сигарети вживали 19,6% підлітків цієї вікової групи. Це вище за середній показник Європейського регіону ВООЗ — 14,3%. Звіт оприлюднений Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Ці цифри показують головну слабкість старого підходу. Можна підвищувати акцизи на традиційні сигарети, але якщо нові нікотинові продукти залишатимуться доступними, привабливо оформленими та недостатньо врегульованими, залежність просто змінюватиме форму. Заборони та податки повинні стосуватися не назви пристрою, а ризику, який створює продукт. Інакше законодавство завжди відставатиме від маркетингових стратегій виробників.

Нелегальний ринок — аргумент, який не можна ігнорувати

Противники швидкого підвищення акцизів зазвичай попереджають: якщо легальні сигарети різко подорожчають, частина споживачів перейде до контрабандної або фальсифікованої продукції. Держава втратить податки, а курці купуватимуть товари невідомого походження. Цей ризик реальний. Його не варто відкидати лише тому, що ним часто користуються представники тютюнового ринку. Але з нього не випливає, що сигарети потрібно залишати дешевими. З нього випливає інше: підвищення ставок має супроводжуватися контролем виробництва й обігу продукції, перевіркою торговельних точок, відстеженням ланцюга постачання та відповідальністю не тільки дрібних продавців, а й організаторів нелегального бізнесу. Якщо держава просто збільшить податок, але залишить тіньовий сектор без належного контролю, результат може виявитися протилежним очікуваному. Легальний бізнес сплачуватиме більше, нелегальний — отримає конкурентну перевагу, а бюджет недоотримає кошти. Тому акцизна політика має бути прогнозованою. Бізнес повинен заздалегідь знати календар зміни ставок, держава — бачити рух продукції, а споживач — розуміти, що купує легальний товар.

Податок сам по собі не лікує залежність

Є ще один аспект, про який у податкових дискусіях часто забувають. Підвищення ціни може підштовхнути людину відмовитися від куріння, але не дає їй інструментів для цього. Нікотинова залежність не зникає після чергового подорожчання пачки. Якщо держава справді прагне зменшити споживання, частина отриманих коштів має працювати на профілактику, доступну медичну допомогу та програми відмови від куріння. Інакше виникає дисбаланс: бюджет отримує гроші від людей із залежністю, але майже всю відповідальність за подолання цієї залежності залишає їм самим. Особливо гостро це питання постає під час війни. Постійний стрес, тривога, втрата близьких, служба на фронті та вимушене переселення не сприяють відмові від нікотину. Політика, заснована лише на заборонах і подорожчанні, може бути формально правильною, але недостатньою.

Не вибір між здоров’ям та бюджетом

Україні не потрібно обирати між боротьбою з курінням і наповненням казни. Потрібна система, у якій ці завдання не суперечать одне одному. Акцизи мають поступово зростати, але за зрозумілим графіком. Нові нікотинові продукти повинні регулюватися не м’якше лише тому, що вони технологічніші або не схожі на традиційні сигарети. Нелегальний ринок необхідно скорочувати не деклараціями, а невідворотністю контролю. А частину державної політики слід спрямовувати на те, щоб люди могли реально відмовитися від залежності. Тютюнові податки сьогодні допомагають фінансувати державні потреби. Під час війни це вагомий аргумент. Але бюджет не повинен бути заручником кількості курців. Справжнім показником успіху стане не рекордна кількість проданих пачок і навіть не найбільша сума акцизу. Успіхом буде ситуація, коли курців ставатиме менше, тіньовий ринок скорочуватиметься, а держава отримуватиме належні податки з усієї продукції, яка все ще перебуває в легальному обігу. Бо наповнювати казну потрібно. Але ще важливіше — не втрачати людей, заради яких ця держава існує.