Російські ракети й дрони забруднюють столицю не лише в момент вибуху. Продукти горіння, токсичний будівельний пил, уламки, пошкоджені ґрунти та зелені зони можуть нагадувати про атаку значно довше, ніж триває повітряна тривога.

Михайло Городецький, журналіст-еколог, спеціально для «Нової Доби»

Коли після чергової російської атаки над Києвом здіймається дим, містяни насамперед запитують: чи можна відчиняти вікна і виходити на вулицю? Це правильні запитання, але екологічні наслідки обстрілів значно ширші за колір неба або запах гару. Вибух і пожежа — лише початок. Далі залишаються зруйновані будівельні конструкції, обгорілі автомобілі, уламки ракет і безпілотників, забруднені земельні ділянки, пошкоджені дерева та тисячі тонн відходів, які потрібно дослідити, відсортувати й безпечно утилізувати. “Нова Доба” постійно пише про екологічні проблеми військогвого часу і зараз, коли щодня над нами усіма літають рашиські ракети треба не лише боротися з ними, але й з екологічними наслідками цих атак.

Серпень, після якого стало важче дихати

Показовою стала масована атака на Київ у ніч проти 5 серпня 2026 року. Через влучання та падіння уламків у кількох районах виникли масштабні пожежі. Горіли складські приміщення, житлові й нежитлові об’єкти. Поєднання великої кількості диму, вологості близько 85% і слабкого вітру не дозволило забруднювальним речовинам швидко розсіятися. Міська влада повідомляла про високий рівень забруднення в усіх районах столиці та рекомендувала зачинити вікна, обмежити перебування надворі й пити більше води. Зокрема, такі дані оприлюднив портал Києва. Це важливий приклад того, чому наслідки однакових за масштабом пожеж можуть відрізнятися. Вітер здатен швидко віднести продукти горіння, а штиль і висока вологість — затримати їх біля поверхні землі. Тому ситуація може істотно змінюватися протягом кількох годин і навіть відрізнятися в сусідніх районах. Наприкінці серпня тимчасове погіршення якості повітря зафіксували також в Ірпені та Вишневому. Після спричинених атакою пожеж станції моніторингу показали підвищені концентрації дрібнодисперсного пилу. Після атаки 8 вересня офіційний моніторинг уже не показував перевищень, небезпечних для чутливих груп населення. Водночас профільне міністерство наголосило: безпосередньо біля осередків пожеж повітря могло залишатися насиченим сажею та продуктами горіння. За твердженням Міністерства економіки та довкілля загальний індекс для міста і реальна ситуація біля згорілого складу або будинку — не завжди одне й те саме.

Чим небезпечний дим

Під час горіння пластику, гуми, пального, лакофарбових матеріалів, утеплювачів, меблів та електроніки в атмосферу потрапляє складна суміш забруднювачів. Найпомітнішим є дим, але найбільшу небезпеку можуть становити невидимі дрібнодисперсні частинки PM2.5. Завдяки малому розміру вони проникають глибоко в дихальні шляхи. Найвразливішими є діти, літні люди, вагітні, а також люди із серцево-судинними захворюваннями, астмою та іншими хворобами органів дихання. Важливо не робити автоматичних висновків лише за запахом. Відсутність запаху не гарантує чистого повітря, як і сам запах гару не завжди означає критичну загальноміську концентрацію шкідливих речовин. Орієнтуватися потрібно на офіційні вимірювання та відстань до конкретної пожежі. Київська система моніторингу здійснює вимірювання на міських постах, а актуальні показники можна переглядати на мапі якості повітря Києва та в застосунку «Київ Цифровий». Місто також публікує історичні дані спостережень на Порталі відкритих даних.

Аміак у Голосієві: попередження про системний ризик

Особливо небезпечними є удари по промислових підприємствах. Після серпневої атаки в Голосіївському районі уламки та ударна хвиля пошкодили обладнання підприємства, зокрема трубопроводи ємності з аміаком. Витік оперативно локалізували, повторної загрози, за офіційними даними, не було. Проте екологічна інспекція зафіксувала неорганізований викид забруднювальних речовин і почала розраховувати завдану довкіллю шкоду, цей інцидент оприлюднило профільне міністерство. даний випадок показує, що екологічний ризик визначається не тільки потужністю боєприпасу. Іноді один уламок, який пошкодив резервуар або технологічну систему, здатен створити небезпечніші наслідки, ніж велика пожежа на відкритій території. Саме тому місто повинно мати оновлену карту підприємств і складів, на яких зберігаються небезпечні речовини, а аварійні служби — сценарії реагування на пошкодження кожного такого об’єкта.

Забруднення не закінчується після дощу

Дощ може прибити пил і тимчасово очистити повітря, але він не знищує забруднювачі. Частина речовин потрапляє на землю, у зливову каналізацію, струмки та водойми. Зруйновані будинки залишають після себе бетон, цеглу, скло, метал, пластик, утеплювачі, побутову техніку й потенційно небезпечні матеріали. Ці відходи не можна розглядати як звичайне будівельне сміття. Спочатку територію мають перевірити вибухотехніки, потім фахівці повинні визначити склад відходів і спосіб їх подальшого поводження. Окрема проблема — пошкодження столичних лісів і парків. У міських документах зазначається, що протягом 2023 року лише в лісах Дарницького лісопаркового господарства зафіксували 20 випадків падіння боєприпасів та уламків, які спричиняли пожежі й пошкодження дерев. Київська екосистема накопичує цю шкоду рік за роком.

Що робити киянам після атаки

Якщо поблизу виникла пожежа або відчувається сильний запах диму, варто:

  • зачинити вікна та двері;
  • вимкнути вентиляцію, яка забирає повітря з вулиці;
  • обмежити фізичну активність надворі;
  • стежити за повідомленнями міських служб;
  • не наближатися до уламків і не торкатися їх;
  • після перебування біля задимленої території змінити одяг і прийняти душ;
  • людям із хронічними захворюваннями мати поруч необхідні ліки.

Звичайна тканинна маска майже не захищає від газоподібних продуктів горіння. Респіратор класу FFP2 або FFP3 краще затримує дрібні частинки, але також не є універсальним захистом від усіх токсичних речовин.

Невтішні підсумки…

рашиські обстріли Києва — це не лише воєнні злочини проти людей та інфраструктури. Це послідовне руйнування міського середовища. Проте для майбутнього відшкодування збитків недостатньо фотографії диму. Потрібні лабораторні аналізи, дані автоматичних станцій, проби ґрунту і води, опис складу знищеного майна та документування кожного забрудненого об’єкта. Після гасіння пожежі місто швидко повертається до життя. Але довкілля не завжди відновлюється так само швидко. Воно продовжує зберігати сліди війни у ґрунті, воді, деревах і пилі зруйнованих будинків. Саме тому екологічний моніторинг під час війни — не другорядна тема. Це частина захисту здоров’я киян і доказової бази для майбутнього рахунку, який росія має сплатити Україні.