Подкаст про туристичні принади стародавнього Переяслава. Марія Сидоренко. Слухати.

Переяслав  – одне з найстаріших міст Русі-України. Тому варто тут побувати. Перша літописна згадка про Переяславль датується 907 роком у „Повісті временних літ” у договорі Русі з Візантією, що був укладений після вдалого військового походу князя Олега на Константинополь. Переяславль згадується одним з найбільших міст Русі після Києва і Чернігова. Навіть назва його пов’язана із стародавньою легендою, за якою руський лицарь переміг кочівника і цим зажив собі слави – “переяв славу”! Довгий час, до будівництва Софіївського собору в Києві, у Переяславі містилась резиденція руських митрополитів.

З 1054 року місто стало столицею Переяславського князівства, простори якого сягали Дону та Оки. Найвищого розквіту Переяславль Руський досяг за часів князювання Всеволода Ярославовича та його сина Володимира Мономаха. В цей час у місті було започатковане літописання, велося грандіозне кам’яне будівництво, споруджені лікарня, лазня, прокладений водопровід.

У 1239 році, нажаль, всі будівлі міста знеслиполчища монголо-татар. Від старого Переяславлязалишилися лише рештки земляних укріплень та фундамент грандіозного Михайлівського собору. Після монгольського нашестя на історичну арену Переяслав вийшов вже у 1585 році. Тоді місту надали Маґдебурзьке право. Власником міста в той час був київський воєвода Костянтин Острозький. У XVII столітті Переяслав – одинз головних осередків козаччини на Лівобережжі. У 1630 році Борисове поле поряд з Переяславом стало місцем битви між козацьким військом Тараса Федоровича Трясила та польською армією Станіслава Конецпольського. Козаки отримали тоді перемогу, а сама битва надихнула Тараса Шевченка на написання поеми “Тарасова ніч”.

Переяслав-Хмельницький сьогодні справедливо називають містом музеїв – тутїх близько 30-ти. Для України це абсолютний рекорд “на душу” наслення – фактично один музей на тисячу мешканців. Найвідомішим є етнографічний музей народної архітектури та побуту під відкритим небом. Тут ви побачите церкви, вітряки, селянські будинки і двори, господарські будівлі ХVII-ХІХ століть.

Через древній Переяслав повільно несуть свої води ріки Трубіж, Карань й Альта. Південна частина передмістя розташована поруч з могутнім плесом Канівського водоймища. Покриті вербами й осокою береги створюють особливий настрій: навколо панують тиша, спокій і гармонія.Недарма сюди приїжджають у вихідні відпочити від шаленого ритму й надмірного шуму жителі Києва, Чернігова, Черкас.  Багатьох приваблює також можливість відвідати місцевий ринок, адже Переяслав і район належать до екологічно чистих місцевостей України.

Старий Переяслав – складне мереживо вузьких вуличок і провулків, що петляють межиріччям Трубіжаі Альти. Блукаючи цими вулицями, які часто навіть не мають асфальту, важко уявити, що деякі з них пам’ятають давньоруські часи і битви з печенігами і татаро-монголами. Переяславлю, на превеликий жаль, не вдалося зберегти архітектуру та пам’ятки з глибини віків. Старе місто знаходилося на березі річки Трубіж, а дитинець – на гострому мисі при впадінні Альти в Трубіж. Єдине, що нагадує давнину – старі назви вулиць: Кріпосна, Замкова, Ярова. Стара частина міста не має нового планування і всі вулиці покручені між собою. Ними особливо приємно поблукати в теплу пору року, коли довколишні будинки  потопають в зелені.

Найстарішою будівлею Переяслава є Михайлівська церква. Її збудували над фундаментом великого п’ятибанного Михайлівського собору, який стояв у центрі старовинного дитинця. Цей храм ХІ століття неодноразово згадується у літописах як один з найвеличніших храмів Київської Русі. У ньому хоронили переяславських князів. Храм заклали вдруге після всіх історичних перепитій у 1646 році. Значну частину коштів на його будівництво виділив полковник Федір Лобода. Церкву реставрували і оновлювали у 1719 році та після пожежі у 1734-му. Храм зазнав значних руйнувань і під час 2-ої Світової війни. Відновлювали його у 1951-53 роках за малюнкаим Тараса Шевченка.

Бувально поруч височить великий п’ятиглавий Успенський собор – спадкоємець легендарного храму, біля якого збирались козаки. Той храм, збудований у 1596 році Костянтином Острозьким, згорів у 1655 році. Сучасний Успенський собор збудували у 1896 році у популярному тоді цегляному стилі.

Поряд з площею Хмельницького, на вулиці Сковороди, ви побачите Вознесенський монастир. Ансамбль монастиря почав формуватись у 1695-1700 роках. Фінансував будівництво гетьман Іван Мазепа. Сьогодні у цьому храмі музей-діорама «Битва за Дніпро». А Переяславський колегіум, що зовсім поруч, відомий тим, що у ньому колись викладав професор піїтики Григорій Сковорода. Тут видатний філософ написав велику кількість своїх творів, зокрема і «Сад божественних пісень». Сьогодні у приміщеннях колишнього колегіуму розташувався музей Григорія Савовича Сковороди.

Ще далі у центрі міста зберігся будинок лікаря Козачковського – це на вулиці Шевченка, 8. У цій затишній садибі двічі гостив Тарас Шевченко. Великий Кобзар написав тут кілька своїх творів, зокрема славнозвісний «Заповіт». Сталося це після того, як Козачковський вилікував Шевченка від, здавалося б, смертельної хвороби. Ще один музей – академіка архітектури Володимира Заболотного, розташований у сусідній будівлі (вул. Мазепи, 7), де раніше мешкала родина Заболотних.

У Переяславі жили і творили Тарас Шевченко, який саме тут написав всесвітньо відомий “Заповіт”, поеми “Кавказ” і “Наймичка” та інші твори. Тут народилися Рабинович Шолом Нохумович – Шолом-Алейхем, український композитор і фольклорист Павло Сениця, видатний архітектор, академік Володимир Заболотний. Переяславщину відвідували: Микола Гоголь, Михайло Максимович, Олексій Пєшков – Максим Горький та інші відомі люди.

Значну частину культурних пам’яток Переяслава знищили комуністи на початку ХХ-ого століття та в роки Великої Вітчизняної війни: Покровський собор, Воскресінська церква, Вознесенський монастир.

Час вносить свої корективи і до Переяславської урбаністики, наприклад у 2019 році, за сприяння місцевого мецената Віталія Яреми, у місті був відкритий памятник Переяславцям, які загинули за Україну у вже  новітні часи нової російсько –української війни. Так що, мабуть, дарма батько Богдан, укладав з північною «сестрою» мирні угоди…

Монумент Переяславцям, які загинули за Україну у м. Переяслав. Фото: Олег Спорников

Переяслав сьогодні – маленьке затишне містечко з населенням у 28 тисяч жителів. Однак відстань у 85 кілометрів від Києва робить його зручним туристичним та історичним центром.

Приїжджайте, ви будете задоволені.

 

Олесь Пустельник

За підтримки:

Блоги «Нової Доби»