Аналітика «Нової Доби». Авторка — Світлана Камінець
Київ. На перший погляд це «маленька новина»: понад сто ветеранів і членів їхніх родин пройшли тренінги, 52 ветеранські бізнеси отримали гранти (до 317 тис. грн кожен), програму профінансував ЄС, реалізувала МОМ у співпраці з Мінветеранів та партнерською екосистемою менторів. Насправді — це історія про стратегічну співпрацю України і ЄС, де економічна реінтеграція захисників стає елементом національної стійкості, а не «соціальною опцією».
Чому це важливо саме зараз
Повернення військових у цивільне життя — це не тільки медична й психологічна реабілітація. Це насамперед економічна роль, робоче місце, дохід родини, податки громади. Підприємництво дає ветеранам те, що найскладніше відновити після фронту: контроль над власним життям і відчуття корисності в мирній економіці. Для держави це — зниження довгострокових соціальних витрат і пришвидшення локального розвитку, особливо у громадах, де великі роботодавці пішли або скоротили виробництво.
Європейський Союз у цій моделі не «донор на папері», а партнер по архітектурі стійкості: інвестиція у людський капітал ветеранів — це інвестиція у стабільність України, а отже, і Східної Європи. Коли грантовий євро перетворюється на обладнання, нове робоче місце чи контракт для майстерні — це конкретні кіловат-години економіки, а не абстрактна «допомога».
Дизайн програми: чому спрацювало
Сильний бік ініціативи — поєднання тренінгів, менторства і гранту. Самі гроші без навичок — це ризик. Навички без стартового капіталу — це затяжний старт. Тандем «навчання + наставник + інвестиція» підтягує одразу три ключові ланки:
- Стратегія і фінанси. Власник розуміє unit economics, ціноутворення, працює з бюджетом і запасом міцності.
- Маркетинг і продажі. Замість інтуїції — реальна воронка, робота з каналами збуту, облік CAC/LTV, перші системні партнерства.
- Команда і дисципліна. Із військового досвіду — лідерство та відповідальність; із менторства — інструменти делегування і планування.
Не менш важливо: відбір на гранти йшов після навчальної частини за бізнес-планами — це дисциплінує і зменшує частку «випадкових» заявок.
Ефект для громад і економіки
Ветеранський бізнес — це зазвичай малий локальний бізнес: майстерні, послуги, крафт, агро-переробка, ІТ-нішеві ніші. У нього короткий ланцюг «гроші → робота → податки». У містах і селах це означає три прості речі:
- Мультиплікатор. Кожна гривня гранту, вкладена в обладнання чи сервіс, «тягне» постачальників, логістику, оренду, рекламу.
- Зайнятість. У таких бізнесах швидко з’являються 1–3 додаткові робочі місця — це непомітно в національній статистиці, але добре видно на рівні громади.
- Соціальний клей. Успіх ветерана-підприємця — це сильний приклад для інших побратимів і для сусідів; падає стигма «з фронту — у безвихідь».
Що ще потрібно, аби масштабувати
Програма — правильна, але попереду — масштаб. Ось де, на мою думку, варто додати швидкості й глибини:
- Довша «рука менторства». Супровід має тривати не 2–3 місяці після гранту, а 12 місяців із контрольними точками: виручка, маржа, структура витрат, перші експортні проби.
- Дешевий обіговий ресурс. Грант закриває капекс, але «з’їдаються» обігові. Рішення — пільгові кредитні лінії під гарантії ЄС/держави (blended finance) із прозорим скорингом і ковенантами.
- Доступ до ринку, а не лише до коштів. Потрібні інструменти збуту: каталоги vet-made, корпоративні закупівлі з «соціальною вартістю», вихід на маркетплейси ЄС, наставництво з експорту (логістика, сертифікація, ПДВ).
- Соціальні KPI. Окрім «скільки видано», міряємо виживаність бізнесів 12/24 міс., кількість створених робочих місць, частку закупівель у локальних постачальників, частку експорту тощо.
- Психологічна підтримка як частина бізнес-супроводу. Вигорання — реальний ризик. Сеанси з психологом/коучем у пакеті з менторством підвищують шанси на успіх не менше, ніж новий верстат.
Роль держави і громад
Держава вже ухвалила рамку для ветеранського підприємництва — це крок №1. Крок №2 — інтегрувати ветеранські бізнеси у публічні закупівлі (без кумівства, але з прозорими критеріями «соціальної цінності»), спростити адміністрування для мікро-ФОП/ТОВ та створити єдине «вікно» для доступу до програм (грант, кредит, наставництво, експорт). Для громад — це про індустріальні простори, коворкінги, місцеві ярмарки, ваучери на послуги (дизайн, сертифікація, бухгалтерія).
Чому це — історія співпраці Україна–ЄС, а не тільки про ветеранів
ЄС бачить у ветеранах України не лише тих, кому треба допомогти, а новий прошарок підприємців, які можуть інтегруватися у європейські ланцюги вартості. Для нас це — короткий місток у практику Єдиного ринку: стандарти, комплаєнс, контрактна дисципліна, планування попиту. Для Європи — надійні партнери в сегментах, де важливі гнучкість і швидкість. Так формується спільний економічний простір задовго до формальних рішень про членство.
Висновок
Понад сто випускників і п’ять десятків грантів — це не «малий масштаб», це прототип великої системи. Якщо додати довший супровід, дешевий обіговий ресурс і канали збуту, ми отримаємо не разову історію, а масову реінтеграцію — сильні громади, стійку економіку і новий клас підприємців, що вже довели свою здатність тримати удар.
Це і є суть співпраці України та ЄС: не просто допомога у важкі часи, а спільне будівництво майбутнього, де досвід і характер ветеранів стають економічною силою країни — і запорукою її європейського завтра.
Дякуємо за сприяння у підготовці матеріалу БФ “Парламентський клуб неурядових організацій” та Фундації “Чинність закону“
