Незадоволеність роботою в Україні поступово набуває системного характеру та стає одним з ключових викликів на ринку праці. За даними дослідження «Барометр ринку праці. Прогнози на 2026», проведеного компанією GRC.ua, тією чи іншою мірою незадоволені своїм поточним місцем роботи 27% українців. Для порівняння, у 2024 році цей показник становив 22%, а у 2023 році – 20%. Негативний тренд очевидний і він наростає вже третій рік поспіль.

Ще більш тривожним є скорочення частки тих, кого абсолютно влаштовує їх робота. Лише 7% працюючих українців говорять про те, що вони повністю задоволені поточним місцем праці. Це найнижчий показник за останні роки. Протягом трьох років частка таких респондентів щороку скорочується на один відсотковий пункт. Фактично йдеться про поступове зникнення категорії людей, які не просто тримаються за робоче місце, а дійсно відчувають професійну реалізацію, мотивацію та залученість.

Найбільш численною групою сьогодні є ті, хто перебуває у стані умовної лояльності. Майже кожен четвертий українець зазначає, що чаша вагів лише трохи перехилилася у бік задоволеності роботою. Ще 27% зізнаються, що вони нормально ставляться до нинішніх умов праці, але лише з огляду на війну та загальну нестабільність. У мирний час вони були б значно вимогливішими до роботодавця. Важливо, що рік тому таких респондентів було на шість відсоткових пунктів більше. Запас терпіння та лояльності до роботодавців, накопичений у перші роки повномасштабної війни, поступово вичерпується.

Паралельно зростає і частка відверто розчарованих. Категорично незадоволеними своєю роботою нині є 7% українців, тоді як у 2024 році таких було 4%. Ще кожен п’ятий працівник говорить, що загалом незадоволений поточним місцем роботи, навіть якщо окремі умови здаються прийнятними. Рік тому ця група була значно меншою. Це означає, що дедалі більше людей внутрішньо готові до змін, навіть якщо зовні залишаються в компанії. 

Причини цього зсуву лежать глибше, ніж окремі управлінські помилки. Український ринок праці вже знаходиться у фазі накопиченої втоми. Хронічне психологічне виснаження, яке бізнес та держава часто недооцінюють, стає одним із ключових чинників зростання незадоволеності. Люди працюють у режимі постійної напруги, без відчуття довгострокової стабільності, часто поєднуючи професійні обов’язки з особистими кризами, релокацією чи життям у небезпечних умовах.

Заробітна плата залишається визначальним критерієм вибору роботи, але дедалі частіше вона стає джерелом фрустрації. Українці масово скаржаться на неможливість знайти роботи з гідною оплатою, і цей фактор стабільно входить до переліку головних бар’єрів працевлаштування. При цьому навіть ті, хто має роботу все частіше відчувають розрив між навантаженням і фінансовою винагородою.

Втім гроші – не єдиний тригер незадоволеності. Дослідження показує, що все більшого значення набувають нематеріальні демотиватори, про які раніше говорили обережніше. Найпоширенішим демотиватором для працюючих українців є відсутність дружньої атмосфери в колективі. Про це говорять 32% опитаних. Майже третина респондентів зазначає важливість налагоджених взаємин з безпосереднім керівником, а 27% можуть покинути поточне місце роботи, якщо будуть відсутні комфортні та безпечні умови праці. Кожен четвертий українець буде шукати іншу роботу при недостатніх можливостях для кар’єрного зростання, а 23% зазначають критично важливою змогу працювати віддалено.  

Гнучкість стає ще одним критичним параметром. Кожен п’ятий працівник зазначає, що відсутність гнучкого графіку роботи можу змусити його залишити поточне місце роботи. Для українців також важливими є спільні цінності в команді, цікаві проекти та свобода у прийнятті рішень. Окремо виділяється фактор підтримки з боку роботодавця під час війни – для частини працівників він стає маркером довіри та людяності бізнесу.

Ці ж чинники проявляються і з іншого боку –  у переліку того, що реально утримує співробітників на роботі. Можливість працювати віддалено та гнучкий графік роботи очолюють список нематеріальних мотиваторів. Не менш важливими залишаються дружня атмосфера в колективі, якісні відносини з керівником та базове відчуття безпеки і комфорту. Спільні цінності та цікаві задачі доповнюють картину, формуючи уявлення про роботу як про середовище, а не лише джерело доходу.

Ці дані показують бізнесу, що окрім дефіциту кадрів є й інші тривожні сигнали. Український ринок праці входить у стан прихованої плинності, коли співробітники фізично присутні в компаніях, але психологічно дедалі частіше дистанціюються від них та готуються до звільнення. У 2026 році питання утримання персоналу все більше виходитиме за межі зарплатних бюджетів. Роботодавцям доведеться працювати з атмосферою, довірою, змістом та форматом роботи, відчуттям перспективи. В противному випадку зростання незадоволеності роботою перетвориться на хвилю звільнень, до якої ринок може виявитися неготовим.

Дані були отримані в результаті дослідження, проведеного експертами компанії GRC.ua. В опитуванні взяли участь 7880 респондентів. Дослідження охопило всі сектори економіки та професійні сфери по всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій та півострова Крим.