Кілька цифр і деталей із запорізьких майданчиків дають змогу побачити масштаб і сутність української відбудови без риторики. П’ять багатоповерхівок у роботі; на вулиці Незалежної України — готовність понад 86%: від змурованих секцій і перекриттів до утепленої покрівлі та нових інженерних мереж. На Запорізькій — 60%: дев’ять поверхів зруйнованого під’їзду вже підняті, триває утеплення даху й оздоблення; підрядника, який «став», замінили ще торік і темп пішов угору. Це не просто локальна новина — це тест на те, чи навчилася держава працювати з житловим фондом у режимі великої війни: швидко замінювати недобросовісних виконавців, слухати мешканців (брендбук матеріалів і кольорів — ознака нової культури), і головне — закривати квартири «з нуля» там, де вибух вирізав під’їзд із будинку. Пише сайт “Чинність закону”
Чому саме житло — нерв відбудови
Три роки повномасштабної війни залишили значну частину житлового фонду країни пошкодженим або знищеним. Це не статистика — це змережена карта життя: де діти ходитимуть до школи, чи повернеться фермер на поле, чи відкриється крамниця у дворі. Оновлена спільна оцінка потреб (RDNA-4) фіксує десятирічний рахунок на сотні мільярдів і «діру» поточного року майже у $10 млрд попри вже законтрактовані державою і донорами кошти. Іншими словами, навіть за наявності підтримки маємо щорічний дефіцит ресурсів, який треба закривати дисципліною, пріоритезацією і приватними інвестиціями.
Українська відповідь на побутовому рівні — масова програма єВідновлення: десятки тисяч родин отримали допомогу на ремонт або сертифікати на нове житло; мільярди гривень уже перераховано. Це швидкий, зрозумілий інструмент там, де «велика» будова ще не дійшла.
Але житло — це ще й питання безпеки. Вибухонебезпечні предмети роблять відновлення довгим і дорогим: гуманітарні організації оцінюють мінну контамінацію як фактор, що гальмуватиме цивільні проєкти роками. Кожен двір і зелена зона навколо будинку — спершу про обстеження та розмінування, і лише потім — про штукатурку та фарбу.
Гроші і правила: як ЄС і міжнародні інституції перемикають відбудову на «довгу дистанцію»
Європейський Союз формує «хребет» фінансування через Ukraine Facility: гнучка комбінація грантів і позик на 2024–2027 роки та спеціальний інвестиційний контур під відбудову. Паралельно Єврокомісія з ЄІБ уклали гарантії для кредитування проєктів стійкості та реконструкції, а на політичному рівні Європа й G7 вибудовують механізми використання прибутків від заморожених російських активів. Це — сигнал ринку: гроші будуть і завтра, якщо є проєкти й правила.
Засвоїти ці ресурси — окрема технологія. Вона починається із зрозумілої архітектури відбору житлових об’єктів (кластерний підхід), стандартизованих кошторисів і договірних дисциплін: якщо підрядник не працює — заміна без «вічних» пролонгацій; якщо громада має запит на інше планувальне рішення — чесне обговорення до, а не після підпису. І тут важлива роль інституцій на кшталт НАЗК, яке вимагає єдиних і прозорих правил гри в секторі відбудови — не для звітності, а щоб не втратити довіру платників податків у Києві, Брюсселі й Таллінні.
Запоріжжя як «лабораторія» міської стійкості
Запоріжжя — промислове серце країни, фронтир логістики й енергетики. Тут відбудова житла — не прикраса фасаду, а умова повернення робочої сили і податкової бази. Якщо 59 квартир на Незалежної України та 36 на Запорізькій «з нуля» повертають додому понад дві сотні людей, це означає: оживає дитячий садок, з’являються ранкові черги в кав’ярні, повертаються маленькі бізнеси. Поряд із державними інструментами працюють гуманітарні партнери: агенції ООН добудовують соціальне житло для ВПО й ремонтують спільні простори в багатоповерхівках — малопомітна, але критична «ретуш», без якої будинок не зданий.
Уроки із Заходу і Сходу: що працює в багаторічних програмах відбудови
Досвід повоєнних Балкан і Хорватії показує: житлова відбудова буксує там, де фрагментовані замовники, «дрібні» контракти і відсутність стандартів. Протилежні приклади — коли є єдиний інвестконтур (держпрограми + муніципальні проєктні офіси + міжнародні фінансові інституції) і конвеєрний підхід: типові вузли, повторювані рішення, довгі контракти із сервісом. Для Запоріжжя це означає: об’єднати адресні ремонти (єВідновлення), середні реконструкції (як два будинки в релізі) і великі житлові кластери в єдиний портфель, де видно чергу, бюджети, контроль якості та строки.
Ризики, про які треба говорити вголос
1) Ланцюги постачання і ціни — вартість матеріалів і логістика нервові; закладайте розумні коридори цін і механізми коригування.
2) Демінування як умова — без обстеження та механізованих команд частина дворів залишиться «сірими зонами»; закладайте це в бюджет.
3) Громадська легітимність — участь мешканців у виборі матеріалів і рішень зменшує переробки та конфлікти.
4) Правова рамка і контроль — єдині правила для реконструкції захищають від втрати донорської довіри.
Що означає «успіх» у 2025–2026 роках
• Видимий результат щокварталу — квартири з ключами, під’їзди з ліфтами, дахи без протікань у форматі публічної панелі (дата початку/здачі, бюджет, підрядник).
• Склеєний контур фінансування — в одному вікні: кошти Facility, муніципальні бюджети, програми ООН/ЄС, кредити під гарантії ЄІБ — без дублювань.
• Локальна промисловість — чим більше матеріалів і вузлів виробляємо в Україні, тим стійкіший графік і нижчі ризики зриву.
• Безпека як стандарт — демінування і укриття в техзавданні на кожну багатоповерхівку.
Запоріжжя сьогодні — це зріз країни: один підрядник сходить із дистанції, інший підхоплює і доводить; мешканці обирають колір стін, а інженери тягнуть нові мережі; дев’ять поверхів зруйнованого під’їзду знову ростуть угору. Але справжній сенс цих історій — у тому, що за кожною стоїть довга воля: стабільні гроші, розумні правила, безпека на землі й у повітрі, та проста відповідальність «почали — здали». Європейські інструменти вже поруч; державні програми — працюють; гуманітарні партнери — закривають критичні прогалини. Тепер — звести це в систему. Бо кожні 59 відновлених квартир — це не тільки ключі від осель, а й ключі від економічного дихання міста. І це саме той випадок, коли «маленькі» новини з одного двору складаються у велику відповідь на питання: як Україна виграє мир.
