Боротьба за гідність і свободу має сенс завжди — навіть тоді, коли ворог здається у тисячу разів сильнішим. Українська історія це довела. Доводить і сьогодні. У роки підпілля, в лісах і селах, без держави, але з вірою — і нині, під час повномасштабної війни, коли нація знову стала на захист свого права бути собою.
Сили спеціальних операцій Збройних Сил України вшанували тих, хто виборював свободу задовго до нас, але заради нас. Йдеться про ветеранів підпільної боротьби — людей, які в юності зробили вибір не жити навколішки. За внесок у організацію, ведення та підтримку руху опору почесними нагрудними знаками Командувача Сили спеціальних операцій ЗС України «Вовча зграя» відзначено ветеранів ОУН-УПА.
Федір Наритник — зв’язковий, 96 років. Марія Бойко-Хованець — медикиня підпілля, 97 років. Парасковія Метинська-Семчук — господарча, 100 років. Три імені. Три долі. Три приклади того, що любов до України не має терміну давності, а сміливість не вимірюється віком. Їхня боротьба — це не сторінка з підручника. Це живий міст між минулим і теперішнім.
У підпіллі не було звань і парадів. Була дисципліна, взаємна довіра і готовність ризикувати всім заради майбутнього. Була мережа зв’язків, конспірація, допомога пораненим, постачання і передача інформації. Була відповідальність — за кожне слово і кожен крок. Саме ці принципи сьогодні лежать в основі сучасного руху опору. Саме їх перейняли нинішні воїни ССО, які діють там, де вирішується результат війни.
Це вшанування — не лише про нагороди. Це про тяглість українського спротиву. Про те, що нинішня війна — не випадковість і не «раптовий конфлікт», а черговий етап довгої боротьби за свободу. Коли сучасний боєць дивиться в очі столітньої господарчої підпілля, він бачить не минуле — він бачить відповідь на запитання «навіщо ми стоїмо».
Патріотичне виховання під час війни — це не гучні слова. Це приклади. Це імена. Це усвідомлення, що держава тримається не лише на зброї, а й на пам’яті, честі та відповідальності кожного. Бути гідним спадкоємцем — означає обрати свій шлях спротиву: на фронті, в тилу, у волонтерстві, у збереженні правди, у щоденній праці для перемоги.
Сьогодні, коли Україна знову боронить себе від знищення, ми маємо чітко знати: наш спротив не почався вчора і не закінчиться завтра. Він живе в людях, які пройшли століття і залишилися вірними Україні. І він живе в тих, хто зараз робить свій вибір — бути на боці свободи.
Боротьба має сенс. Бо за нами — правда. І за нами — ті, хто довів це власним життям.
