Короткі нотатки з Німецько-українського енергетичного дня у Києві
Київ давно звик до міжнародних конференцій. Але деякі події відчуваються інакше — не як галузеві форуми, а як частина великої історії. Саме таким став цьогорічний Німецько-український енергетичний день. У великій залі — дипломати, урядовці, топменеджери енергетичних компаній, міжнародні фінансові інституції та експерти. Здавалося б, типовий склад учасників міжнародної конференції. Але насправді тут обговорюють не лише енергетику. Йдеться про значно більше… про те, як країна, енергетичну систему якої протягом кількох років намагаються знищити ракетами і дронами, будує нову модель енергетики — сучасну, децентралізовану і європейську. І про те, яку роль Україна може відігравати у майбутній енергетичній архітектурі Європи.
Енергетика як як частина війни
Після початку повномасштабного вторгнення Росія зробила енергетику одним із головних об’єктів атак. Це була стратегія енергетичного терору. Ракети та безпілотники били по електростанціях,підстанціях,трансформаторах магістральних мережах. Метою було не просто завдати економічних збитків. Метою було паралізувати державу. За кілька років війни українська енергетична система пережила десятки масованих атак. Частина генеруючих потужностей була зруйнована або серйозно пошкоджена. Особливо постраждали теплові електростанції, які традиційно забезпечували баланс енергосистеми. Водночас найбільша атомна електростанція Європи — Запорізька АЕС — досі залишається під російською окупацією. І попри це система продовжує працювати. Саме цей парадокс — функціонування енергетики під час війни — став центральною темою Німецько-українського енергетичного дня.
Атмосфера форуму: розмова без ілюзій
Захід відкрили представники урядів Німеччини та України. Тимчасовий повірений у справах Німеччини Максиміліан Раш у своєму виступі наголосив, що підтримка української енергетики — це не лише допомога партнеру, а й питання безпеки всієї Європи. Тому західні й зокрема німецьки компанії, за підтримки німецького уряду готові інвестувати у відродження української енергетики та й вже інвестують
А заступник міністра енергетики України Анатолій Куцевол, який курує у Міненерго європейську інтеграцію зазначив, що нам потрібні не лише німецькі інвестиції, але й досвід підготовки енергосистеми до різних криз. Але наразі ми вже вчимось один в одного.
Чому український досвід наразі вивчає вся Європа
Україна стала першою країною у світі, яка змушена підтримувати роботу національної енергетичної системи під системними ракетними атаками. Цей досвід унікальний. Фактично енергетики працюють у режимі постійної аварійної мобілізації. Ремонтні бригади відновлюють обладнання під обстрілами. Система швидко перебудовується після кожного удару. Європейські експерти визнають: український досвід енергетичної стійкості сьогодні уважно вивчають у багатьох країнах. Тому що війна в Україні показала — енергетична інфраструктура може бути однією з головних мішеней сучасних конфліктів.
Німеччина як головний партнер
У відновленні української енергетики особливу роль відіграє Німеччина. Берлін став одним із ключових донорів відновлення енергетичної інфраструктури. Саме Німеччина зробила найбільший внесок у Фонд підтримки енергетики України. Загалом міжнародна допомога енергетичному сектору вже перевищила мільярд євро. Ці кошти спрямовуються на: ремонт електростанцій, модернізацію мереж, закупівлю обладнання
підвищення стійкості системи. Одним із символів цієї співпраці стали трансформатори, передані Україні німецькими партнерами. Частина цього обладнання вже працює у Києві. Вони забезпечують електроенергією житлові квартали, університети, дитячі садки. Для тисяч людей це означає просту річ — світло в домівках навіть після складних періодів навантаження на систему.
Нова модель енергетики
Під час форуму експерти неодноразово повторювали: Україна не повинна просто відновлювати зруйновану енергетику. Вона має побудувати нову. Йдеться про модель, яка базується на кількох принципах:
— децентралізація генерації
— розвиток відновлюваної енергетики
— інтеграція до енергетичного ринку ЄС
— підвищення стійкості системи.
Це означає поступовий перехід від старої централізованої енергетичної моделі до мережі локальних джерел генерації. Один із ключових принципів відновлення української енергетики — Build Back Better. Це означає: не відновлювати стару інфраструктуру, а будувати нову.
Сучасна енергетика має бути:
— децентралізованою
— технологічно гнучкою
— інтегрованою у європейський ринок.
Саме тому особливу увагу приділяють:
— відновлюваній енергетиці
— системам накопичення енергії
— водневим технологіям.
Європейська енергетична інтеграція
Окрема частина дискусії була присвячена інтеграції української енергетики до ринку Європейського Союзу. Українська енергосистема вже синхронізована з європейською мережею ENTSO-E. Наступний етап — повна інтеграція енергетичних ринків. Йе означає гармонізацію законодавства, спільні правила торгівлі електроенергією, залучення європейських інвестицій. Енергетичний сектор може стати одним із ключових драйверів післявоєнного відновлення України. Україна має одну з найбільших газотранспортних систем у Європі, значний потенціал виробництва водню, можливості експорту біометану
великі ресурси відновлюваної енергетики. У перспективі це може зробити Україну важливим постачальником зеленої енергії для Європейського Союзу.
Енергетика 2030
Якщо узагальнити дискусії форуму, можна виділити кілька ключових тенденцій розвитку української енергетики до 2030 року. Енергетична система стане більш розподіленою і стійкою.
Зростання зеленої генерації
Частка відновлюваної енергії поступово зростатиме.
Воднева економіка
Україна може стати важливим експортером водню до Європи.
Інтеграція до ринку ЄС
Українська енергетика стане частиною європейського енергетичного простору.
Енергетична геополітика України, погляд автора
Німецько-український енергетичний день показав одну важливу річ. Україна більше не розглядається лише як країна, що потребує допомоги. Вона дедалі більше сприймається як майбутній енергетичний партнер Європи. І це змінює геополітичну роль країни. Енергетика стає не лише економічним сектором, а й інструментом геополітики. Після війни Україна може стати не лише ключовим транзитером енергії, але й постачальником водню а відтак і важливим гравцем на європейському енергетичному ринку. І саме зараз, у дискусіях на таких форумах, формується архітектура цієї нової енергетичної реальності.
Нова Доба. Київ.
Фото: Юрій Мозолюк
