Дніпровський район Києва. Звичайна багатоповерхівка на вулиці Азербайджанській — 18 поверхів, сотні квартир, сотні людей. З 9 січня цей будинок живе без опалення. Температура в квартирах опустилася до –3°C, вода замерзає навіть у чайниках, а мешканці змушені ночувати в одязі, під кількома ковдрами або шукати тимчасовий прихисток у родичів.
Причина — рашиська атака на енергосистему Києва. Саме біля цього будинку після удару було виявлено невибухнувшу ракету “Іскандер” — ще один прямий доказ того, що удари по столиці не є “випадковими” чи “військовими помилками”. Це — свідомий терор проти цивільного міста.
Після вибухової хвилі у будинку вибиті вікна, пошкоджені конструкції, частина мешканців залишилася не лише без тепла, а й без світла. Проте найгірше — повна відсутність офіційної інформації. За словами людей, за понад тиждень системних ремонтних робіт не проводиться, чітких термінів відновлення опалення не називають, а комунікація з відповідальними службами зводиться до загальних обіцянок.
«Ми не розуміємо, що відбувається. Нам просто холодно. Це не аварія на день-два — ми реально замерзаємо», — кажуть мешканці.
На фото з місця події — уламки ракети серед снігу, поліцейські, які обстежують небезпечну територію, і багатоповерхівка на задньому плані, що виглядає зовні майже неушкодженою. Але ця “цілісність” — оманлива. Усередині будинку — холод, темрява і відчуття покинутості.
Ситуація на Азербайджанській — це не поодинокий випадок. Це симптом того, як росія воює проти України: не за військові об’єкти, а проти можливості нормально жити. Проти тепла, світла, води. Проти базового людського відчуття безпеки.
Російські удари по енергетиці — це не “удари по інфраструктурі”. Це удари по конкретних квартирах, де мерзнуть діти й літні люди. По будинках, де люди не знають, чи витримає система ще одну ніч морозу. По місту, яке ворог так і не зміг захопити, але продовжує намагатися виснажити.
Мешканці будинку на Азербайджанській вимагають негайного відновлення опалення, публічних пояснень від міських і державних служб та чітких термінів робіт. Бо холод у квартирах — це вже не просто дискомфорт. Це загроза здоров’ю і життю.
І поки ракети падають на Київ, а люди гріються біля газових конфорок і свічок, стає очевидно: терор не припиняється там, де закінчується фронт. Він починається там, де люди просто хочуть пережити зиму у власному домі.
