У час, коли країна щоденно втрачає найкращих, а економіка працює на межі можливостей, від влади вимагається не просто стабільність, а стратегічна далекоглядність. Та її все ще бракує.

Український союз промисловців і підприємців разом із Антикризовим штабом стійкості економіки вкотре б’є на сполох: державі потрібна системна виконавча влада, яка спроможна відповідати на виклики війни не деклараціями, а конкретними діями. Суспільство — в очікуванні реформ, а бізнес — у пошуках стабільних правил гри. І поки країна чинить опір агресору, всередині зростають економічні ризики, які не менш загрозливі, ніж ворожі ракети.

Станом на середину 2025 року економіка балансує між потребами відбудови й затягуванням управлінських рішень. За даними Світового банку, Україні потрібно щонайменше 600 мільярдів доларів на відновлення. Але замість консолідованої стратегії — безсистемне ухвалення рішень. Інфляція в промисловості за перші п’ять місяців сягнула 42%, імпортозалежність — 40% ВВП, а експорт упав до 20% ВВП. Модернізація підприємств блокується через відсутність кредитування, а міжнародні донори все частіше натякають на вичерпання фінансового ресурсу.

Ключові плани — не затверджені. Зокрема, досі не ухвалено План відновлення України, який би став нормативною основою для внутрішньої координації та взаємодії з міжнародними партнерами. А тим часом бюджетна декларація до 2028 року за фактом консервує бідність, пропонуючи мізерне підвищення мінімальної зарплати на тлі зростання цін і тягаря війни.

Реформа уряду, яку анонсує парламент, має стати не косметичною перестановкою посад, а реальним перезавантаженням. У парламентсько-президентській республіці саме коаліційно сформований і підзвітний парламенту Кабінет Міністрів є точкою відповідальності. Кожен міністр має не просто обійняти посаду, а вийти до суспільства з публічною програмою, стратегією і відповідальністю.

Небезпечною виглядає ідея укрупнення міністерств — зокрема передача функцій Мінагрополітики до Мінекономіки. Цей експеримент уже був і довів свою неефективність. Сільське господарство забезпечує 60% валютної виручки країни та 40% зайнятості в селах. Позбавити його окремої політики розвитку — це підрубити одну з опор економіки.

Не менш важливою залишається системність у промисловій політиці. Відсутність програм індустріальної кооперації, декарбонізації, технологічної адаптації до стандартів ЄС робить Україну вразливою. За 2024 рік 82% експорту становила сировина. Це ознака деградації, а не розвитку. Міністерство з питань стратегічних галузей має стати драйвером змін — від ОПК до машинобудування.

На цьому тлі УСПП закликає новий уряд сформулювати чітку Програму дій — із визначенням джерел фінансування та етапів реалізації. Бізнес вимагає діалогу, не кулуарності. Країна чекає не на нові обіцянки, а на виконання попередніх.

УСПП і Антикризовий штаб заявляють про готовність до співпраці з переформатованим урядом. Але ця співпраця можлива лише за умови відкритості, прогнозованості та дійсного — а не декларативного — стратегічного підходу до економіки. Україна потребує не просто «антикризового управління», а економічної візії, гідної часу війни і майбутньої перемоги.