У Вишгороді на базі Музею давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника відбувся міжнародний круглий стіл «Бортний промисел на Поліссі: дослідження, збереження та популяризація». Участь брали фахівці бортно-медоварної справи України й Білорусі. Про це пише «Погляд».
Архаїчний промисел
Дикий мед не сплутати із медом із звичайної пасіки: він духмяніший, насиченіший, терпкіший. Здавалось би часи, коли збір меду давнім способом зник, витіснений сучасним бджолярством із зручними вуликами, започаткованими Іваном Прокоповичем із Чернігівщини.
Аде ж ні – традиції промислу, історія якого налічує не одне тисячоліття, живі, хоча це не дуже поширене заняття. Бортництво – заняття екстремальне і економічно збиткове. Бо кількість меду, взятого з бортей, не покриває ні часу, ні затрат на його добування.
ДОВІДКА. Бортництво – це один із найдавніших промислів, яким займалась людина. Письмові джерела відносять перші згадки про бортництво до X ст. Тоді, у княжі часи, цей промисел був важливою галуззю господарства Русі. Промисел полягає у збиранні меду бджіл із природних чи штучно виготовлених дупел дерев або пересувних колод – бортей. В українському та білоруському Поліссі бортнева система бджільництва проіснувала в архаїчних видах до сьогодення. В Україні є села, де протягом сторіч все ще займаються бортництвом та існує родова традиція зберігати і передавати досвід і традиції добування меду. Наприклад, в Овруцькому районі Житомирщини бортництво повністю не зникло. І це дуже добре.
«Для нас це хобі – цікаве й захопливе, але це на додачу до нашої основної роботи у природоохоронному об’єкті», розповіли – співробітники природного парку «Беремицьке» Тетяна та Ростислав. Вони, як й інші бортничі, медовари, історики, бджолярі, взяли участь у міжнародному круглому столі «Бортний промисел на Поліссі: дослідження, збереження та популяризація». Організаторами заходу виступили Вишгородський історико-культурний заповідник та Інститут археології НАН України.
У Вишгороді, в музеї давньоруського гончарства вже більше року діє інтерактивна експозиція “Від бортництва до вуликового бджільництва Київського Полісся”. Нині тут – 14 зразків «бджолиних жител». Серед них й такі, яким багато століть. А збереження та популяризація традицій давнього промислу Київського Полісся – однин із напрямків діяльності заповідника.
«Музейний комплекс має стати і центром накопичення інформації, і центром, до якого звертаються за збагаченням знаннями», – зауважує директор ВІКЗ, кандидат історичних наук Влада Литовченко. То ж метою організованого тут круглого столу був обмін інформацією, досвідом, і думками представників давніх медоборного і медоварного промислів».
За тисячолітніми технологіями
Фахівці давнього промислу розповіли, що бортництво – справа не скільки романтична, як екстремальна. За словами голови приватної установи розвитку традиційного бортництва ”Братерство босих бортників” з Мінська Івана Осипова, місцеві бортники ведуть справи за стародавніми технологіями: борті знаходяться на деревах, і піднятися туди також свого роду мистецтво. Білоруські бортники не лише добувають мед давнім способом, а так само за тисячолітніми технологіями варять віск і роблять свічки, займаються популяризацію промислу серед молоді, навчають тонкощам справи бажаючих. І молодь зацікавлюється цим способом збиранням меду. «Мені було приємно, коли мій старший син попросив у мене три колоди», – зауважив білоруський бортник. Також він розповів про проведення конференцій з бортництва. Але зазначив, що історики й етнографи мало цікавляться цим напрямком.
Цю думку підтвердили й українські бортники, зауваживши, що цікавість істориків, культурологів, так і широких верств населення ще на така значна, як хотілось би, і як того вартує справа.
А тим часом традиції тут багаті й цікаві. Як у медоборному ремеслі, так і в медоварному. Як розповів Василь Барабаш, голова гільдії медоварів України (ця гільдія єдина не лише в Україні, а й у світі), сьогодні неправильно звучить закінчення казок: «І я там був, мед-пиво-пив». Первісна форма звучала так: «І я там був, квасмед пив», – наголосив Василь Барабаш, підкресливши, що «квасмед» пишеться саме одним словом. Бо воно походить від давнього способу виготовлення медового напою: не бродіння, а саме квашення. І в гільдії медоварів України знають давній рецепт, і роблять мед саме за ним.
Привернути увагу істориків і етнографів
«Те, що ми тут зібралися, важливо не лише для бортництва і медоваріння, а й для культури, адже сформовані тисячолітні традиції цього промислу свідчать, у тому числі й про древність української культури. Цей вид діяльності може привернути увагу й культурологів, і етнографів, і істориків, і, звичайно ж зацікавити туристів», – підкреслив Василь Барабаш, і висунув ідею запропонувати внести промисел до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Влада Литовченко зауважила, оскільки бортництво представлене в Україні, Білорусі й Польщі, то було б варто говорити про його транскордонний статус, тим більше, що в Україні вже є подібні приклади: до списку світової спадщини ЮНЕСКО занесені 16 дерев’яних церков карпатського регіону Польщі і України. А також порадила розробити проект і подати його на присудження премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини України.
Директор Поліського заповідника Сергій Жила зазначив, що не можна допустити, аби багатий досвід і традиції бортників втратили.
Після обміну думками та дискусій учасники круглого столу відвідали музей давньоруського гончарства, де ознайомилися з давніми промислами, які побутували в давні часи на Вишгородщині, в тому числі, з близькою їхньому духу експозицією “Від бортництва до вуликового бджільництва Київського Полісся”. Також у цей день відкрилась виставка «Спорядження бортника». Провідний науковий співробітник ВІКЗ Анна Петраускене презентувала експонати виставки, і учасники круглого столу зацікавлено відгукнулися, розповідаючи, як називалися представлені предмети в різних регіонах України, говорили про нюанси їх використання.
А ідею про внесення бортництва до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО треба обов’язково втілити в життя.
