Парламент змінив порядок розподілу коштів державного фонду регіонального розвитку із наступного року, а закладені на 2023-й рік 2 мільярди гривень направив на забезпечення потреб оборони. Відповідний закон набув чинності 21 липня. Аналітики Центру спільних дій розповіли детальніше про перспективи використання ДФРР для відбудови та розвитку регіонів після перемоги, а також найбільш проблемні місця цього закону. 

Державний фонд регіонального розвитку був створений ще у 2012 році – держава виділяла частину коштів на реалізацію проєктів для підвищення конкурентоздатності регіонів. З 2016 року на ці потреби мало йти 1,5% прогнозованої частини держбюджету, однак насправді суми завжди виділялися менші. До прикладу, у 2021 на ДФРР заклали 4,5 мільярда гривень – це у три рази менше, ніж мало б бути відповідно до законодавства. 

Виділені кошти громади могли витрачати на проєкти, що відповідають пріоритетам, закладеним у державній стратегії розвитку та відповідним регіональним стратегіям. Саме за кошти ДФРР переоснащували «Енергію» – єдиний сміттєспалювальний завод в Україні. Або реконструювали систему відбору води із річки Тиса у місті Тячів на Закарпатті. 

З 2024 року половина коштів Фонду регіонального розвитку рівними частинами ділитиметься між усіма регіонами, включно із містом Києвом. Інші 50% йтимуть на 11 областей, де велися чи ведуться бойові дії. Логіка депутатів у тому, щоб в такі регіони менш охоче йтимуть інвестори, тому завдання держави – профінансувати частину інвестпроєктів. 

Якщо раніше співфінансування з боку громад закладалося на рівні 10%, то тепер цей відсоток збережеться тільки для невеликих громад. А місто Київ, Севастополь, громади з населенням понад 225 тисяч осіб мають вкластися в проєкт в обсязі не меншому за 50%. 

Змінився також і порядок відбору проєктів та визначення переможців. Їх як і раніше можуть подавати центральні та місцеві органи виконавчої влади, ОМС, агенції регіонального розвитку. Попередню оцінку проєктів здійснюють комісії, створені Радою міністрів АРК, обласними держадміністраціями, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

А от далі проєкти йдуть на розгляд комісії з попереднього відбору, яка створюється при Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури. До комісії входять члени парламентського комітету з питань бюджету. Їх має бути не менше половини від складу. Іншу половину комісії формує міністерство. Комісія відбирає фінальні проєкти, які Мінінфраструктури виносить на голосування через портал «Дія». Участь у голосуванні можуть взяти громадяни за місцем реєстрації чи внутрішньо переміщені особи за місцем проживання. Віддати можна лише один голос за один проєкт. Після визначення переможців Кабінет міністрів затверджує фінансування проєктів. 

Підписаний закон означає, що регіональні проєкти після дворічної перерви знову зможуть отримувати кошти із державного бюджету. Проте депутати вирішили віддати мільярди гривень на інвестиційні проєкти та проєкти регіонального розвитку в області, де ще тривають бойові дії, без чіткого плану відбудови. Наслідком може бути неефективне витрачання коштів. 

Участь депутатів у комісії з попереднього відбору порушує Конституцію і принцип розподілу влади на окремі гілки. Адже парламентські комітети не мають повноважень ухвалювати рішень про делегування своїх членів до складу комісії. Крім того, депутатів через відбір проєктів залучають до попереднього розподілу коштів, що є повноваженням виконавчої влади. 

Те, що громадяни зможуть голосувати в Дії лише за фінальні проєкти теж не є перевагою цього закону. Це не забезпечує максимально ефективного використання бюджетних коштів. А також усуває політичну і юридичну відповідальність високопосадовців за ефективне використання бюджетних коштів. Крім того, значно більше шансів на перемогу матимуть проєкти великих громад, де більше мешканців, які користуються сервісом «Дія». 

Спроможні регіони є міцним фундаментом держави. І держава повинна з розумом їх розвивати та підтримувати. Але цей закон не про раціональність, а, радше, про емоції. А ними оперують тоді, коли думають про вибори, а не державне будівництво.