З 27 по 30 квітня у Музеї Голодомору пройде фотовиставка “Наодинці”. Це проєкт покликаний підтримати тисячі українських жінок та чоловіків, які втрачають на війні найближчих. Офіційне відкриття: 27 квітня о 15:00 за участі організаторів. Вхід вільний за адресою вулиця Лаврська, 3.

Фотопроєкт ініціювала та реалізувала платформа пам’яті Меморіал. Команда проєкту збирає дані про вбитих у війні цивільних і військових та робить усе, щоб зберегти пам’ять про кожну людину, чиє життя відібрали російські військові. 

“Національний музей Голодомору-геноциду збирає свідчення свідків геноциду 1932-33.  Персональні історії українських героїв: тих, хто вижив, хто боровся, хто рятував і рятувався сам. Всі вони – наша історія героїзму, яка нині триває і через місію платформи Меморіал”

– каже Марина Богуш, заступниця завідувача експозиційно-виставкового відділу Національного музею Голодомору-геноциду.

Авторка фотопроєкту: Катерина Москалюк – журналістка та документальна фотографка. До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну працювала з вразливими темами. Тепер документує наслідки війни.

“Мій фотопроєкт розповідає історії п’яти жінок із різних міст України, чиї чоловіки-військові загинули на війні. Це історії про кохання та втрату, про ніжність та біль. Жінки розповідали про улюблені місця, де любили проводити час з чоловіком, показували речі, які нагадують їм про коханих та про те, як намагаються жити далі. Мій фотопроєкт про жінок, чиї чоловіки вибрали не своє, а наше з вами життя”

, – каже Катя.

Роботи Катерини були опубліковані у виданнях GEO, Bloomberg Businessweek, Die Zeit, Bird in Flight, The Ukrainians, Ukraїner, Евакуація.City, Заборона, Куншт, Forbes Україна та інших, а також представлені на міжнародних виставках в Україні, США, Великобританії, Данії, Японії, Гонконзі, Кіпрі, Вірменії та інших.

“Наодинці” розповідає про долю п’яти жінок, які втратили чоловіків на війні:

  • Ксенія Бірюкова із Харкова втратила чоловіка Михайла Мітусова в серпні 2022 року.
  • Ангеліна Попсуй із Дніпра втратила чоловіка Олександра Попсуя в жовтні 2022 року.
  • Індіра Баранецька з Одеси втратила чоловіка Вячеслава Баранецького у вересні 2022 року.
  • Марія Онищенко з Києва втратила чоловіка Андрія Онищенка в липні 2022 року.
  • Єва Фіалка зі Львова втратила чоловіка Дмитра Фіалку у вересні 2022 року.

“Я зробила татуювання з датами народження та загибелі мого чоловіка, щоб хоч якось заповнити цю порожнечу”, – розповідає Єва зі Львова. “Його перстень завжди зі мною. Коли виросте наша донька, то передам його їй”, – каже Ксенія із Харкова. “На військовому медальйоні запеклись сліди його крові”, – говорить Ангеліна з Дніпра. “Зробила кулон із його ім’ям, так відчуваю його присутність”, – ділиться Марія з Києва. “Це горнятко пам’ятає тепло його рук та дотик губ”, – пригадує Індіра з Одеси.

“Війна відбирає в тисяч українців їхніх близьких. На плечі вдів і вдівців лягають обов’язки, які раніше вони розділяли з партнерами. Наше велике суспільне завдання – навчитися чути та підтримувати людей, які втратили близьких”


, – каже шеф-редакторка Меморіалу Анастасія Абрамець. 

Кожен може допомогти зберегти пам’ять про вбитих:

“Український спротив – та риса нашого характеру, що викарбувалась за роки й десятиліття під тиском зовнішніх обставин. Цей виклик завжди був один: коли у 1920-х роках українські землі окупували більшовики, вони поставили собі за мету знищити українство – нашу культуру, наше повсякдення, спосіб життя, мислення, – нас самих. Ми мали стати частиною їхньої системи. На кону було саме існування українців, тож, безумовно, ми чинили спротив. У 1930-х тисячі жінок і чоловіків, спільно й поодинці, зі зброєю або тим, що могло стати зброєю у руках всіляко протистояли ворогу. На жаль, Голодомор 1932-33 років, геноцид, який унеможливив фізичне виживання мільйонів, зміг придушити український спротив. Але не його ідею. Сьогодні вона знову актуальна і важлива. Той самий ворог – росія. І український спротив триває”, – розмірковує Марина Богуш, заступниця завідувача експозиційно-виставкового відділу Національного музею Голодомору-геноциду.