Україна веде переговори з Європейським Союзом у супроводі сирен. Там, де в Брюсселі говорять про кластери та acquis communautaire, у Києві підраховують ракетні удари та шукають баланс між обороною і реформами. Попри війну, країна тримає євроінтеграційний курс, а липень 2025 року може стати місяцем проривних рішень.

Підсумки півріччя: на якому етапі Україна

Від початку 2025 року Україна зробила значний поступ у виконанні семи рекомендацій Єврокомісії, які стали передумовою відкриття переговорів. У червневій доповіді European Enlargement Report зазначено, що з семи пунктів шість «практично виконані», один – «на завершальному етапі».

Зокрема:

  • Судова реформа: розблоковано роботу Вищої ради правосуддя, триває очищення суддівського корпусу. З 38 рекомендованих змін до процесу добору – виконано 31.
  • Боротьба з корупцією: НАБУ отримало розширені повноваження, Антикорупційний суд виніс перші вироки по резонансних справах. Рівень довіри до НАЗК зріс на 12% за даними Transparency International.
  • Верховенство права: запроваджено перевірку доброчесності для всіх керівних посад в органах влади.
  • Захист нацменшин: ухвалено поправки до законів про медіа та освіту, які гармонізовано з висновками Венеційської комісії.
  • Обмеження впливу олігархів: реєстр осіб, що підпадають під критерії «олігарха», оновлюється щокварталу. Попри критику, механізм працює.

Цитата з висновку Єврокомісії від 18 червня 2025 року:
«Україна продемонструвала вражаючу спроможність до трансформації в умовах війни. Відданість реформам свідчить про готовність до початку перемовин».

Хто підтримує? Хто сумнівається?

Серед головних адвокатів Києва – Польща, Литва, Чехія, Словаччина та Італія. Прем’єр Італії Джорджа Мелоні під час саміту у Трієсті 27 червня заявила:
«Якщо Україна може реформуватись під час війни, то Європа має знайти політичну волю не зволікати з відкриттям переговорних кластерів».

Водночас Франція та Нідерланди залишаються обережними. Париж говорить про потребу «внутрішньої реформи ЄС перед розширенням», а Гаага – про «необхідність подальших доказів ефективності реформ».

Порівняння з іншими кандидатами

Молдова виконує рекомендації у темпі, подібному до українського, і в червні 2025 року відкрила перший переговорний кластер – «Фундаментальні права».
Грузія сповільнила рух через критику за закон про іноземних агентів.
Північна Македонія та Албанія формально попереду, але темп реформ там сповільнився.

На цьому фоні Україна демонструє найвищу динаміку трансформацій серед усіх країн-кандидатів.

Реформи на тлі війни

Реформа державної служби стала фундаментом управлінської стійкості. З початку 2025 року ухвалено нову редакцію закону про держслужбу з електронною атестацією, цифровими інструментами та прозорим добором кадрів. Близько 43% посад в органах центральної влади вже переведено в електронний формат, що зменшило корупційні ризики.

У сфері гармонізації законодавства – понад 55% актів уже адаптовано до норм ЄС. Найбільший прогрес – у цифровізації, конкуренції, податковій політиці та екологічному праві.

Що гальмує процес

Насамперед – об’єктивна реальність війни: перерозподіл ресурсів, кадрові втрати, ризики безпеки.
Крім того:

  • Політична фрагментація в ЄС. Новий склад Європарламенту зрушив у бік більшої обережності.
  • Втома частини політиків у ЄС. Дискурс «втрати інтересу» набирає обертів у низці західноєвропейських ЗМІ.
  • Окремі випадки корупційних скандалів на місцевому рівні, які активно експлуатують критики розширення.

Що далі

У серпні 2025 року Єврорада має ухвалити рішення щодо початку переговорів. Очікується, що Україна першою відкриє кластери у сферах «Правосуддя», «Економіка», «Цифровізація» та «Екологія».

Це буде не просто технічне рішення, а важливий політичний сигнал – і Україні, і Росії.

Авторська думка

Світлана Камінець, аналітикиня:
«Євроінтеграція для України – не геополітична риторика, а інструмент виживання. Це — орієнтир, що об’єднує націю і змушує працювати систему.
Ми вже стали частиною європейського простору цінностей, а тепер маємо шанс закріпити це в інституціях. Відкриття переговорів 2025 року – реальна мета. Але дорога до повного вступу буде ще довгою. І вона починається саме зараз».

Післямова: тінь сумніву в кінці липня

Коли ця аналітика вже була готова до публікації, новинні стрічки сколихнула заява антикорупційної спільноти: готується рішення, що може звузити повноваження НАБУ та САП. Зокрема, йдеться про спроби внести зміни до Закону про НАБУ, які дозволять передавати частину його справ іншим органам, а також фактично обмежити автономність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Проєкт змін, як повідомляє Центр протидії корупції, не був публічно винесений на обговорення і готується у вузькому колі. У САП уже висловили занепокоєння, а ряд міжнародних партнерів – включно з посольством США – натякнули, що подібні кроки можуть поставити під сумнів прогрес України на антикорупційному треку.

Цей крок виглядає тим більш тривожно, оскільки саме незалежність НАБУ та САП була визначена Єврокомісією як один із критичних індикаторів виконання умов для початку переговорів. І поки на папері рекомендація вважається «виконаною», будь-який її перегляд може змінити це політичне тлумачення.

Слова колишнього голови Представництва ЄС в Україні Матті Маасікаса, сказані ще на початку 2023 року, нині звучать знову актуально:

«У питаннях антикорупційної архітектури не може бути жодних компромісів. Тут або довіра, або її відсутність».

Власне, ця історія підтверджує головне: євроінтеграція — це не лінійний рух, а постійний баланс між поступом і ризиками відкату. І навіть один крок назад у чутливій сфері може поставити під сумнів роки зусиль.

Рішення про початок переговорів ЄС із Україною вже готується в політичних кабінетах Європи. Але чим буде це рішення — дороговказом чи дзеркалом наших слабкостей — залежить, зокрема, і від дій української влади в найближчі тижні.