Сьогодні – 24 лютого 2025 року. Третя річниця дня, який розділив життя кожного українця на “до” і “після”. Рівно три роки тому росія розпочала повномасштабне вторгнення, прагнучи зламати нас, стерти нашу незалежність і загасити наш дух. Вони думали, що Київ упаде за три дні. Вони вірили, що українці здадуться. Але вони не знали головного – ми не підкоримося.
За ці три роки кожен з нас став частиною великої боротьби – боротьби за свободу, за майбутнє, за право жити у своїй країні. Ця війна – не просто війна України. Це війна за світовий порядок, за цінності цивілізованого світу, за демократію. Це війна, яка довела: український народ – найсильніший, найстійкіший, найдостойніший у своїй відданості рідній землі.
Ми вистояли, коли ворог стояв за кілька кілометрів від Києва. Ми повернули Бучу та Ірпінь, Херсон і Харківщину. Ми змусили флот загарбника ховатися за горизонтом у Чорному морі. Ми навчили світ, що таке справжня відвага, коли беззбройні люди виходили проти окупантів у Мелітополі та Херсоні, коли цивільні жителі перекривали ворожі колони своїми тілами.
Але ця війна – це ще й незліченні трагедії. Це діти, які народжуються у бомбосховищах, це зруйновані міста, це нескінченні втрати, що болем вкарбувалися у наші серця. Це тисячі синів і доньок України, які віддали свої життя за те, щоб ми могли бачити вільне небо над нашими головами.
Попри все, ми не зламалися. Україна вистояла – і переможе. Бо за нами правда. Бо за нами світ. Бо ми навчилися не просто виживати – ми навчилися перемагати.
Сьогодні, у день пам’яті та гідності, схиляємо голови перед тими, хто поклав своє життя за Україну. Пам’ятаємо всіх, кого забрала ця війна. І водночас ми говоримо собі та всьому світу: боротьба триває, боротьба не марна, боротьба неодмінно приведе нас до перемоги.
Ми віримо в наших воїнів. Ми віримо у кожного, хто працює, хто підтримує армію, хто просто не здається. Ми віримо в Україну.
💙💛 Слава Україні! Героям слава!
