Олена Зінов’єва, урбаністка і соціологиня
Столиця очолила пілотний Європейський індекс міст із результатом 55,3 бала зі 100. Це визнання її цифрових досягнень і водночас свідчення незавершеної роботи. Київ навчився спрощувати чимало щоденних дій містянина, але ще має перетворити зручність користування сервісами на можливість впливати на міську політику.
Між двома запитаннями — «як отримати послугу?» і «чому місто ухвалило саме таке рішення?» — лежить значна частина сучасної міської демократії. На перше можна відповісти добре спроєктованим застосунком. Друге потребує посадовця, який готовий пояснити вибір, показати альтернативи й почути заперечення.
Результат Києва в дослідженні програми «Прозорі міста» Transparency International Ukraine варто читати саме через цю різницю. Перше місце підтверджує, що столиця має практики, у яких іншим містам є чого повчитися. Але 55,3 бала залишають надто багато невиконаного, щоб оголошувати перехід до зрілого міського врядування завершеним.
Передусім необхідне уточнення масштабу. Європейський індекс міст у цьому пілоті порівнює 11 українських муніципалітетів за критеріями, пов’язаними з європейськими підходами до врядування. Мілана, Варшави чи Берліна у вибірці немає. Отже, Київ став першим серед досліджених українських міст, а не отримав звання найкращої європейської столиці.
Результати оприлюднили 30 вересня 2026 року. Дослідження стосується практик 2025 року, які аналітики послідовно перевіряли від жовтня 2025-го до липня 2026-го. Тому це також не миттєвий знімок стану всіх міських сервісів на сьогодні.
Першість із невеликим відривом
Київ набрав 55,3 бала, Луцьк — 53,4, Львів — 53,3. Середній результат вибірки становить 44 бали. Столиця помітно випереджає середній показник, проте її перевага над найближчими містами не сягає й двох балів.
Саме місце в таблиці тут менш інформативне, ніж розподіл оцінок. У Києва 70 балів за електронні сервіси, 61 — за доброчесність і протидію корупції, 53 — за відкритість, 52 — за публічні фінанси та 51 — за підзвітність. За відкритістю та підзвітністю столиця посіла шосте місце. Найцікавіший парадокс — відкриті дані. Київ лідирує серед учасників, але отримав лише 44,3 бала. Це водночас його найнижча власна оцінка. Бути кращим за інших і достатньо добре виконувати роботу — різні досягнення. Індекс не вимірює всю якість міського життя. З нього не можна безпосередньо вивести оцінку доступності житла, стану кожного укриття чи надійності транспорту. Його предмет — управлінські практики. Проте саме вони визначають, наскільки житель здатен перевірити обіцянки щодо житла, укриттів або транспорту й вимагати пояснень.
Зручність — реальне досягнення
Було б помилкою знецінювати цифрові успіхи Києва. «Київ Цифровий», Портал послуг, упорядкована інформація на офіційних ресурсах — усе це зменшує побутові витрати взаємодії з міською владою. Час, витрачений на пошук потрібного документа, має соціальну ціну. Для людини, яка доглядає дитину, працює позмінно або має обмежену мобільність, зайва поїздка до установи є суттєвою перешкодою. Зрозумілий цифровий маршрут може прибрати принаймні частину таких бар’єрів. Аналітики знайшли на сайтах Київради та КМДА 14 із 15 перевірених тематичних розділів — «єдиних точок входу». За цим технічним формулюванням стоїть проста вимога: людина не повинна знати внутрішню структуру установи, щоб знайти відповідь на своє запитання. Водночас добре організований сайт потребує продовження поза екраном. Якщо цифрова послуга не спрацьовує, містянин має розуміти, хто допоможе. Якщо людина не користується смартфоном, вона не повинна втратити доступ до тієї самої послуги. Це питання, які варто ставити поряд із підрахунком нових електронних інструментів, хоча сам індекс не дає вичерпної відповіді на кожне з них.
Від користувача до учасника
Цифровий сервіс добре працює там, де результат наперед визначений: подати заяву, отримати документ, перевірити статус. Міська політика починається там, де є кілька можливих рішень і конфлікт інтересів. Уявімо обговорення реконструкції вулиці. Одні мешканці хочуть більше паркомісць, інші — ширший тротуар, підприємці — зручний під’їзд для доставки. Це умовний приклад, але він показує межі логіки сервісу. Зібрати відповіді в онлайн-формі недостатньо. Потрібно пояснити обмеження, оцінити наслідки різних варіантів і показати, як пропозиції вплинули на проєкт.
Участь має залишати видимий слід: що запропонували, що врахували, що відхилили й чому.
Коли цей зв’язок відсутній, консультація ризикує перетворитися на спосіб вислухати людей без зобов’язання відповідати. З погляду соціології тут важливе відчуття власної дієвості. Людина повертається до участі, коли бачить, що її аргумент розглянули. Це не означає обов’язкового схвалення кожної вимоги. Мотивована відмова теж може бути частиною чесного діалогу. За повідомленням програми «Прозорі міста», міський голова не звітував перед жителями на відкритих зустрічах із 2021 року. Це конкретна претензія до формату підзвітності; її не слід розширювати до твердження, ніби місто взагалі не публікує звітів. Але письмовий документ і можливість поставити запитання виконують різні функції. Повноцінна підзвітність потребує обох.
Бюджет, який можна простежити
Третє місце Києва у публічних фінансах співіснує з невиконанням більшості критеріїв щодо наповнення бюджетного розділу. Суперечність лише позірна: місто може мати сильні результати в одних процедурах і слабкі — у поясненні загальної картини. Конкуренція у закупівлях та аукціонах є важливою. Вона, однак, відповідає передусім на запитання, як обирають виконавця або покупця. Для мешканця залишається попереднє запитання: чому місто вирішило витратити кошти саме на цей проєкт? Зрозумілий бюджетний розділ мав би дозволяти простежити шлях від проблеми до видатків і результату. Яку потребу визначили? Які альтернативи розглядали? Скільки запланували та витратили? Що отримали люди? Хто відповідає за відхилення від плану? Це особливо важливо для міського простору, де рішення діють десятиліттями. Вулиця, школа або транспортна розв’язка не зникають після завершення бюджетного року. Помилка в пріоритетах може коштувати громаді значно більше, ніж економія на окремому тендері. Відсутність певного документа на сайті сама собою не доводить корупції. Так само наявність антикорупційної програми не доводить її відсутності. Індекс допомагає оцінити умови для контролю, але не замінює аудит чи розслідування.
Дві установи — один досвід мешканця
Дослідження виявило неузгодженість практик Київради та КМДА: те, що забезпечував один орган, у низці випадків не забезпечував інший. Для адміністративної системи це може виглядати як недолік розподілу обов’язків. Для мешканця — як незрозуміла відповідальність. Людина зазвичай починає з проблеми: пошкодженого будинку, недоступного переходу, незрозумілого нарахування. Вона не повинна спочатку складати карту міських повноважень. Координацію між установами має забезпечувати саме місто. Після первинного оцінювання Київ уже доповнив тематичні сторінки документами й даними, створив окремий розділ про електронні сервіси та оприлюднив узагальнену інформацію про роботу комісій із компенсацій. Це корисна реакція: зовнішня перевірка спричинила конкретні виправлення. Наступний тест — сталість. Чи залишатимуться посилання актуальними? Чи з’являтимуться нові звіти без нагадування аналітиків? Чи матиме кожен розділ відповідального за зміст? Якість управління виявляється саме в регулярності. Війна ускладнює цю роботу й обмежує можливість оприлюднювати чутливу інформацію. Безпекові вимоги потрібно враховувати при виборі формату зустрічей і доступу до даних. Але там, де публічність можлива, обмеження мають бути поясненими, а відповідальність — видимою. Для Києва наступним кроком могли б стати регулярні звітування з відповідями на запитання, публічний облік результатів консультацій і єдині вимоги до інформації Київради та КМДА. Це авторські пропозиції, що випливають із виявлених прогалин, а не перелік уже ухвалених містом рішень. Масштабування індексу на 50 міст зробить порівняння ширшим. Однак справжнім успіхом столиці стане ситуація, коли мешканцю буде легко не лише скористатися послугою, а й простежити, що сталося з його пропозицією. Європейська якість міського життя починається і з цього: влада відповідає на незручне запитання так само послідовно, як система приймає електронну заяву.
За матеріалами програми «Прозорі міста» Transparency International Ukraine та результатами пілотного Європейського індексу міст. Аналітичні висновки й рекомендації належать авторці.
