Відомості про перебування у російському полоні 32 військовослужбовців Сил безпеки й оборони України внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Для державної системи це означає зміну облікової інформації. Для родин — завершення одного виснажливого етапу невідомості, але ще не завершення боротьби за повернення близьких.
Автор: Олег Спорников, «Нова Доба»
Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Артур Добросердов повідомив про офіційне підтвердження перебування у полоні 32 українських військовослужбовців, які зникли протягом 2026 року.
Половина з них — 16 військових — зникла на Донецькому напрямку. Ще 16 — на Харківському. Найстарший із підтверджених полонених народився 1962 року, наймолодший — 1998-го.
До облікових записів усіх 32 захисників уже внесено відповідні відомості. За сухим адміністративним формулюванням стоїть надзвичайно важлива для родин зміна: статус людини більше не обмежується поняттям «зниклий безвісти» — держава отримала достатні підстави офіційно підтвердити її перебування в російській неволі.
Водночас цю новину потрібно сприймати обережно. Підтвердження полону не завжди означає, що вже встановлено точне місце утримання військовослужбовця, є прямий доступ до нього або визначено час можливого обміну. Але воно означає головне: пошук дав результат, людина ідентифікована як полонена, а отримані відомості пройшли необхідну перевірку.
Дванадцять родин не мали навіть підтвердження полону
У повідомленні Артура Добросердова є важливе уточнення, без якого цифру 32 можна зрозуміти неправильно.
Щодо 12 військовослужбовців до цього часу в реєстрі не було жодних підтверджених відомостей, які свідчили б про їхнє перебування в полоні. Для їхніх родин це означало життя у найтяжчому стані — між надією, страхом і повною відсутністю достовірної інформації.
Щодо інших 20 захисників інформацію про ймовірний полон було встановлено раніше. Вона могла надходити зі свідчень звільнених військових, фотографій і відеозаписів, російських інформаційних ресурсів, повідомлень очевидців та інших відкритих джерел. Однак до останнього часу ці відомості не мали статусу офіційно підтверджених.
Отже, йдеться не про те, що всі 32 пройшли однаковий шлях встановлення долі. Для 12 родин це принципово нова інформація. Для 20 — державне підтвердження того, про що вони могли знати або здогадуватися раніше.
Ця різниця демонструє складність пошукової роботи. Між першою появою людини на ворожому відео і внесенням офіційного запису про полон може минути тривалий час. Інформацію необхідно перевірити, зіставити з іншими даними, виключити помилкову ідентифікацію та визначити, чи достатньо зібраних доказів для зміни облікової категорії.
Чому підтвердження може тривати місяцями
У класичній моделі поводження з військовополоненими держава, яка утримує військових противника, має передавати інформацію про них через механізми, передбачені Женевськими конвенціями. Міжнародний комітет Червоного Хреста повинен мати доступ до місць утримання, перевіряти умови та сприяти зв’язку полонених із родинами.
Росія системно обмежує дію цих механізмів. Інформація про захоплених українців часто надходить із запізненням, частково або не надходить взагалі. Родини можуть місяцями не отримувати офіційної відповіді, навіть коли в мережі вже з’явилися фотографії чи відео з їхніми близькими.
Саме тому українські державні органи змушені формувати доказову картину з різних джерел. Національне інформаційне бюро зазначає, що інформація про можливий полон може надходити від МКЧХ, військових частин, зі свідчень звільнених, листів із полону, фотографій і відеозаписів. Кожен такий фрагмент сам по собі може бути недостатнім, але їхнє поєднання дає можливість підтвердити особу та обставини її зникнення.
В умовах, коли країна-агресор не виконує належним чином міжнародні зобов’язання, пошук зниклих перетворюється на складну роботу слідчих, аналітиків, військових, дипломатів, правозахисників і фахівців із цифрової розвідки.
OSINT як інструмент пошуку людей
Окремої уваги заслуговує використання OSINT — пошуку, перевірки та аналізу інформації з відкритих джерел.
До таких джерел належать відео з російських телеграм-каналів, пропагандистські сюжети, фотографії з місць утримання, повідомлення у соціальних мережах, супутникові знімки, списки, публікації родичів російських військових та інші доступні матеріали.
Аналітики можуть зіставляти риси обличчя, голос, татуювання, одяг, військове спорядження, місцевість, дату появи матеріалу й інформацію про бойові дії на відповідній ділянці фронту. Такі дані доповнюються свідченнями військовослужбовців, які повернулися з полону або були очевидцями захоплення побратимів.
Проте фотографія чи відео в інтернеті ще не є автоматичним офіційним підтвердженням. Матеріали можуть бути застарілими, змонтованими, помилково підписаними або навмисно поширеними ворогом для психологічного тиску.
Саме тому OSINT у цій роботі є не заміною офіційної процедури, а інструментом, який допомагає сформувати та перевірити версію. У випадку 20 із 32 військовослужбовців відомості з відкритих та інших джерел зрештою отримали належне підтвердження.
Це також свідчить, що інформація, яку передають родини, побратими й волонтерські пошукові групи, може мати реальну цінність. Навіть окремий скриншот, короткий відеофрагмент або свідчення звільненого військового здатні стати частиною значно більшої доказової картини.
Що змінює офіційний статус
Поняття «зниклий безвісти за особливих обставин» не є остаточним висновком про долю людини. Це правовий статус, який застосовують, коли достовірних даних про місцеперебування особи ще недостатньо.
Військовослужбовець може виявитися пораненим, загиблим, оточеним, таким, що втратив зв’язок зі своїм підрозділом, або полоненим. Завдання держави — не робити передчасних припущень, а встановити підтверджені факти.
Коли полон офіційно підтверджено, відповідні відомості вносяться до державних інформаційних систем. Це дає можливість правильно вести облік, актуалізувати справу, використовувати інформацію у роботі Координаційного штабу та інших державних органів, а також формувати документальні підтвердження для родини.
Однак зміна статусу не означає автоматичного включення людини до найближчого обміну. Переговори про повернення полонених залежать від багатьох обставин, а їхні подробиці з міркувань безпеки часто не розголошуються.
Тому родинам важливо уникати посередників, які обіцяють «прискорити обмін», отримати додаткові дані за гроші або нібито вплинути на списки. Такі обіцянки можуть бути шахрайством або частиною ворожої інформаційно-психологічної операції.
Як родина має отримати підтвердження
Офіційне інформування про підтвердження полону здійснюється індивідуально. Родина може отримати повідомлення від Національного інформаційного бюро, Міжнародного комітету Червоного Хреста або через Особистий кабінет Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Через Особистий кабінет родичі можуть подавати додаткову інформацію, отримувати повідомлення про результати її опрацювання та формувати витяг з інформаційної системи. Такий витяг містить актуальну облікову категорію людини та наявні відомості про ймовірне місце її утримання.
Якщо родина знайшла фотографію, відео, повідомлення або інші можливі докази полону, їх потрібно зберегти в первинному вигляді. Важливо зафіксувати посилання, дату публікації, назву ресурсу, зробити скриншоти та передати матеріали через офіційні канали. Не варто самостійно вступати в контакт із невідомими особами, які заявляють, що мають доступ до полоненого.
Координаційний штаб прямо рекомендує вносити всі відомості про зниклого чи полоненого військовослужбовця до розділу «Додаткова інформація» в Особистому кабінеті. Після опрацювання даних заявника можуть повідомити про результат через SMS або застосунок «Дія».
Підтвердження — не фінал, але важливий рубіж
Для стороннього спостерігача повідомлення про 32 військовослужбовців може здатися черговою статистикою війни. Для 32 родин це інформація, яка змінює саме розуміння того, що сталося з близькою людиною.
Вона не припиняє тривогу. Не відповідає на питання про стан здоров’я, умови утримання та дату повернення. Але замість безмежної кількості найстрашніших припущень з’являється встановлений факт: людина жива або принаймні була зафіксована в полоні, її шукають уже в іншій обліковій категорії, а держава має документальні підстави працювати над її поверненням саме як військовополоненої.
Водночас цей випадок показує, наскільки важливо продовжувати пошук навіть тоді, коли тривалий час немає новин. Відсутність підтвердження не означає, що роботу припинено, а статус зниклого безвісти не є вироком.
Відомості про 32 захисників були складені з різних фрагментів, перевірені, зіставлені й нарешті підтверджені. Це результат наполегливої роботи державних структур, аналітиків, міжнародних організацій, побратимів і самих родин.
Попереду залишається найважливіше — повернення цих людей додому.
Офіційні контакти для родин
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими:
0 800 300 529
Особистий кабінет та дорожня карта для родин
Національне інформаційне бюро:
1648 — цілодобова гаряча лінія в Україні
+38 044 287 81 65 — для дзвінків із-за кордону
Офіційний сайт НІБ
Важливо: персональні дані військовополонених, деталі служби, підрозділ, обставини зникнення та неперевірені матеріали не слід публікувати у відкритому доступі без погодження з компетентними органами й родиною.
Олег Спорников, «Нова Доба»
