Світлана Камінець, журналіст, економічний експерт «Нова Доба»
Рішення Євросоюзу про завершення законодавчого оформлення кредиту на 90 млрд євро дає Україні важливу опору на два роки війни та невизначеності. Однак загальна сума приховує кілька різних механізмів: фінансування бюджету, оборонних закупівель і виробничих потужностей. Економічний результат залежатиме від своєчасності виплат, умов контрактів та здатності української держави перетворити підтримку на тривалу стійкість. Про інші фінансові та економічні процеси в Україні і світі, читайте у моїй рубриці «Економічний четвер» у «Новій Добі».
23 квітня Рада ЄС ухвалила останній ключовий законодавчий елемент для запуску Ukraine Support Loan. Пакет розрахований на 2026–2027 роки; початок виплат очікується у другому кварталі цього року. Орієнтовно 30 млрд євро призначено для макроекономічної підтримки, а 60 млрд — для оборонно-промислових потреб, включно із закупівлею оборонної продукції. Передусім варто відокремити рішення про фінансування від надходження грошей. На дату цього матеріалу квітневе повідомлення Ради ЄС підтверджує створення правової основи та визначення обсягів. Воно не означає, що всі 90 млрд уже перебувають на українських рахунках або що уряд може негайно розподілити їх між будь-якими статтями видатків.
«Ми свідомо розділили пакет на макроекономічну частину і оборонну. Бо якщо все змішати в один кошик “для бюджету”, потім буде важко пояснити європейським платникам податків, куди саме пішли їхні гроші, — каже високопоставлений чиновник Ради ЄС на умовах анонімності, я запитала про це у нього перебуваючи у Брюсселі у відрядженні— «28,3 млрд на оборонно-промислові спроможності — це не просто “допомога Україні”. Це інвестиція в те, щоб європейська оборонна база теж зміцнювалася. А погашення через репарації — принципова позиція. Ми не даруємо гроші. Ми створюємо механізм, у якому Росія врешті-решт заплатить за те, що зруйнувала».
Ця відмінність важлива для розуміння бюджетної стійкості. Держава оплачує зобов’язання за календарем, а не загальною сумою міжнародних обіцянок. Навіть великий погоджений ресурс не усуває ризику тимчасового дефіциту коштів, якщо виплати надходять пізніше, ніж потрібно провести платежі. Тому головним робочим документом після політичного рішення стає узгоджений графік фінансування. На 2026 рік Рада ЄС передбачила доступність 45 млрд євро: 8,35 млрд через макрофінансову допомогу, ще 8,35 млрд через Ukraine Facility та 28,3 млрд для підтримки оборонно-промислових спроможностей. Разом перші два канали становлять 16,7 млрд євро фінансово-економічної допомоги. У цій структурі видно, чому заголовок про «90 мільярдів для бюджету» був би неточним. Значна частина пакета має оборонне призначення. Гроші на закупівлю озброєння не можна автоматично вважати ресурсом для будь-якої цивільної програми. Водночас підтримка оборони впливає на загальну фінансову стійкість: вона допомагає покривати потреби, які інакше вимагали б інших джерел. Для Міністерства фінансів це розширює можливості планування. «Для нас найважливіше — не сама цифра 90 мільярдів, а передбачуваність графіка, — пояснив ексклюзивно для «Нової Доби» – Юрій Драганчук — Бюджет живе не обіцянками, а датами надходження коштів. Якщо виплата затримується хоча б на два тижні, ми вже починаємо маневрувати між захищеними статтями. Тому зараз головна робота — не святкувати рішення Ради, а сісти і жорстко прописати календар траншів на 2026–2027 роки. Без цього навіть найкращий пакет залишається красивою політичною новиною». Для підприємства, яке очікує державного замовлення, важливішим буде момент укладення та виконання контракту. Для громади — передбачуваність фінансування її повноважень. Рішення в Брюсселі створює передумови для цих результатів, але кожен із них потребує окремої послідовності дій.
Не менш важливо пояснити походження коштів. Кредит фінансується через запозичення ЄС на ринках капіталу із забезпеченням бюджетом Союзу. У погодженій конструкції його погашення пов’язане з репараціями Росії Україні. Це не повідомлення про те, що ЄС уже конфіскував і передав Києву 90 млрд євро російських активів.
«Найскладніше було пояснити, що це не класична позика і не грант, — розповідає Вадим Гордін, аналітик Фундації «Чинність закону» — Це інструмент, у якому ЄС бере на себе фінансовий ризик, а повернення прив’язується до репарацій. Багато хто в столицях спочатку казав: “А якщо репарацій ніколи не буде?”. Відповідь проста: тоді витрати залишаються на бюджеті Союзу. І це свідомий політичний вибір. Бо альтернатива — або залишити Україну без ресурсу, або змусити її брати дорогі комерційні кредити під час війни. Обидва варіанти гірші».
Таке розмежування захищає від двох протилежних помилок. Перша — сприймати пакет як звичайну ринкову позику, яку Україна повинна обслуговувати на стандартних комерційних умовах. Друга — називати його безумовним подарунком, що не потребує обліку зобов’язань і пояснення юридичної конструкції. Обидві версії спрощують рішення настільки, що приховують його справжній зміст. У лютневому викладі погодженої позиції Рада ЄС зазначала, що повернення позики має наставати після сплати Росією воєнних репарацій, а витрати на відсотки планується покривати з бюджету ЄС. Це суттєво відрізняє інструмент від звичайного запозичення. Водночас строки й механізми отримання репарацій залишаються невизначеними, тому не варто підміняти фінансову конструкцію прогнозом швидкого надходження російських грошей.
Для європейських платників податків теж важлива чесність пояснення: запозичення мають вартість, навіть якщо Україна отримує пільгові умови. Саме готовність Союзу взяти на себе відповідну фінансову роль робить пакет значущим політичним рішенням. Стійкість такого підходу залежатиме від довіри до використання коштів і зрозумілого обґрунтування спільного безпекового інтересу. Окремої уваги потребує зв’язок із Ukraine Facility. Цей інструмент створювали на 2024–2027 роки із загальним обсягом 50 млрд євро, з яких 33 млрд передбачалися як позики, а 17 млрд — як гранти. Новий кредит має іншу часову рамку та виразну оборонну складову, але частина його фінансово-економічної допомоги проходитиме через механізм Facility. Отже, джерело грошей і канал їх надання можуть мати різні назви. Коли одна й та сама сума спочатку фігурує як частина Ukraine Support Loan, а потім — як виплата через Ukraine Facility, її не можна двічі додавати до підсумку допомоги. Так само некоректно представляти весь первісний чотирирічний обсяг Facility як новий ресурс, що з’явився у квітні 2026 року. Для публічної звітності потрібне просте розділення: погоджено, доступно за виконання умов, фактично виплачено, використано. Поруч мають бути зазначені період, джерело та призначення. Такий облік важливий для парламентського контролю і для суспільства, яке закономірно запитує, чому на тлі великих міжнародних пакетів бюджет продовжує обирати між нагальними потребами. Найбільша частина кредиту відкриває можливості для оборонного виробництва. Квітневе рішення передбачає доступ до продукції виробників України, ЄС, країн ЄЕЗ–ЄАВТ та окремих інших держав за встановленими умовами. Передбачені й цільові винятки для термінових військових потреб, коли необхідна продукція недоступна у визначеному колі постачальників.
Ця конструкція поєднує дві логіки: швидко забезпечувати Україну потрібною продукцією та розвивати виробничу базу партнерів. Інтереси можуть збігатися, але не завжди. Виріб, доступний негайно, іноді матиме інше походження, ніж бажаний із погляду довгострокової промислової політики. Завдання закупівельників — обґрунтовувати рішення військовою потребою, строками й повною вартістю.
«Гроші — це добре. Але гроші самі по собі не роблять снаряди, — каже генеральний директор одного з великих українських оборонних підприємств на умовах анонімності. — Нам потрібен не разовий контракт “на цей рік”, а портфель замовлень мінімум на 24–30 місяців. Тільки тоді ми можемо купувати обладнання, брати людей і розгортати додаткові лінії. Інакше буде як завжди: аванс прийшов, ми щось зробили, а далі — знову невизначеність. І ще одне: якщо вимоги до походження комплектуючих будуть надто жорсткими, частина потужностей простоюватиме. Військова потреба має бути першою, промислове лобіювання — другим».
Для українських підприємств важливо, яка частка фінансування перетвориться на замовлення, що дозволяють розширювати виробництво. Разовий контракт допомагає завантажити потужності. Передбачуваний портфель замовлень може виправдати придбання обладнання, підготовку працівників і розвиток мережі постачальників. Однак сама наявність кредитної програми ще не гарантує такого портфеля. Так само фінансування не усуває фізичних обмежень. Виробництво може залежати від імпортного компонента, доступності електроенергії, фахівців чи випробувальної інфраструктури. Якщо контракт не враховує цих обставин, аванс не забезпечить своєчасної поставки. Тому оцінка реальної спроможності виробника має передувати рішенню про масштабування замовлення.
Економічний ефект для України також відрізнятиметься залежно від структури закупівель. Внутрішнє виробництво може підтримати зайнятість і суміжні підприємства. Імпорт здатний швидше закрити критичну потребу. Протиставляти ці варіанти механічно було б хибно: вирішальними мають бути бойова ефективність, надійність постачання та обґрунтована повна вартість використання продукції. Поняття повної вартості тут особливо важливе. Дешевший виріб може потребувати дорожчого ремонту, окремого навчання або складного постачання запчастин. Дорожчий — виявитися вигіднішим протягом строку служби. Великий фінансовий пакет створює можливість планувати такі витрати наперед, але лише за умови, що закупівля не зводиться до порівняння початкових цін.
Кредит пов’язаний і з вимогами до верховенства права та протидії корупції. Цей зв’язок Рада ЄС окреслила ще під час погодження правової рамки. Для України це означає, що інституційна якість є частиною фінансової стійкості: довіра до контролю за коштами впливає на здатність підтримувати довгострокову співпрацю з партнерами. При цьому контроль оборонних видатків не означає публікацію інформації, яка може зашкодити безпеці. Потрібне розмежування між відомостями для суспільної звітності та деталями, доступними уповноваженим органам контролю. Секретність може обмежувати коло читачів документа, але не повинна усувати перевірку підстав закупівлі, ціни, виконання контракту та конфліктів інтересів. Є ще одна причина не сприймати пакет як завершення пошуку фінансування. У лютневому повідомленні Ради ЄС 90 млрд євро описувалися як близько двох третин попередньо оцінених потреб України на 2026–2027 роки. Причому наведений розрахунок спирався на припущення про завершення війни у 2026 році.
Отже, цю оцінку не можна перетворювати на незмінний прогноз. Тривалість бойових дій, нові руйнування, експортні можливості та витрати на захист інфраструктури здатні змінити потребу у зовнішніх ресурсах. Розмова з іншими партнерами має продовжуватися, а бюджетне планування — містити резервні сценарії на випадок затримок або погіршення обставин. Для економіки цінність передбачуваної підтримки полягає також у зменшенні невизначеності. Коли держава краще розуміє свої ресурси, вона має більше можливостей уникати хаотичних рішень щодо платежів і програм. Однак кредит сам собою не визначає ані валютного курсу, ані інфляції, ані темпів зростання. Ці показники залежать і від воєнної ситуації, виробництва, торгівлі та внутрішньої політики.
«Найбільша пастка цього пакета — створити ілюзію, що “гроші вже є”, — зазначає незалежний економіст Олег Ляшенко із БФ «Парламенський клуб неурядових організацій». — 90 мільярдів — це не залишок на рахунку, а правова рамка і політичне зобов’язання. Реальний ефект для бюджету з’явиться тільки тоді, коли гроші почнуть приходити за графіком і коли Україна зможе їх ефективно абсорбувати. Якщо виплати затримуватимуться, а оборонні контракти затягуватимуться через бюрократію чи відсутність потужностей, то навіть цей великий пакет не зніме касових розривів. Передбачуваність важливіша за абсолютну суму».
На рівні окремих контрактів варто враховувати й валютні ризики. Пакет визначений у євро, тоді як частина виробничих витрат може виникати у гривні чи іншій валюті. Коливання курсів впливатимуть на кошториси постачальників і закупівельну спроможність замовника. Тому порядок перегляду ціни та розподіл відповідних ризиків мають бути зрозумілими до підписання договору, а не предметом суперечки після отримання авансу.
Важливо також не створювати у суспільства очікування, що нове зовнішнє фінансування автоматично дозволяє брати на себе будь-які постійні соціальні зобов’язання. Тимчасовий ресурс і тривалі бюджетні видатки мають різну природу. Рішення, яке потребує щорічного фінансування й після завершення програми, повинне спиратися на прогноз стабільних доходів або на переконливий план їх забезпечення. Саме тому підтримка партнерів має супроводжуватися роботою над внутрішньою дохідною базою: умовами для легального підприємництва, передбачуваним адмініструванням і скороченням втрат від зловживань. Це не вимога негайно компенсувати кожне євро допомоги новими податками. Це питання того, чи використовує держава отриманий час для зміцнення економіки, яка згодом фінансуватиме її основні функції.
«Коли чуєш “90 мільярдів”, здається, що вже можна дихати, — каже голова однієї з громад у прифронтовій області. — А потім приходить розуміння: більша частина — на оборону, і це правильно. Але громадам потрібна передбачуваність на рівні місцевих бюджетів. Якщо держава знатиме, що в неї є стабільне зовнішнє покриття частини витрат, вона менше буде різати трансферти на місця. Або навпаки — почне брати на себе нові зобов’язання, які потім знову ляжуть на нас. Тому для нас ключове питання не “скільки дали”, а “чи стане від цього стабільнішим фінансування наших повноважень”».
Моя оцінка квітневого рішення позитивна: ЄС створив великий багаторічний інструмент підтримки, який поєднує бюджетні й оборонні потреби. Наступна перевірка буде практичною — строки виплат, якість контрактів, виконані поставки та прозорий облік. Саме ці результати покажуть, наскільки 90 млрд євро змінили спроможність України витримувати війну й готуватися до майбутнього членства.
